Феномен доктора Хауса - Євгенія Сергіївна Захватова

Шерлок Холмс і доктор Хаус: знайдіть розбіжності

Як уже говорилося, головне місце дії медичного серіалу — лікарня. Лікарі з команди Хауса до того ж регулярно бувають удома в пацієнтів — найчастіше вони проникають у чуже житло, порушуючи закон, — в іншому разі важко з’ясувати, що приховує черговий проблемний хворий. Але в другому сезоні «House M. D.» топографію та географію серіалу почали розширювати. Так, глядачів частіше стали запрошувати додому до Грегорі Хауса. Спочатку після чергового розлучення з черговою дружиною у нього на якийсь час оселяється його друг, доктор Джеймс Вілсон. Потім там час від часу з’являється у пошуках наркотиків поліція. А драматичні події останніх серій п’ятого сезону взагалі повністю відбуваються в будинку Грега, і дім перестає бути його фортецею і оселею відлюдника.

На початку сьомої серії другого сезону допитливий глядач може виявити, що доктор Грегорі Хаус мешкає в будинку під номером 221B. Ось уже понад сто років до будинку з таким самим номером, правда, з другого боку Землі, у Великій Британії, в Лондоні, численні шанувальники надсилають листи на ім’я найвеличнішого детектива всіх часів і народів — містера Шерлока Холмса. Його творець, англійський письменник сер Артур Конан Дойл, оселив сищика-консультанта за адресою: Лондон, Бейкер-стріт, будинок 221В.

Вважається, що прототипом доктора Грегорі Хауса є саме Шерлок Холмс, теж вигаданий персонаж. Хоча одним із прототипів Холмса дослідники творчості Конан Дойла називають лікаря, талановитого хірурга, професора Единбурзького університету доктора Джозефа Белла. Майбутній письменник, теж медик за освітою, познайомився з Беллом, коли навчався в університеті. Конан Дойл звернув увагу на здатність Белла вгадувати характер і професію своїх пацієнтів. Як його асистент Конан Дойл мав змогу спостерігати за вчителем. І бачив, як той не лише ставив правильний діагноз, але за розірваною холошею штанів міг визначити, що його пацієнт — швець-шульга. Пізніше, взявшись за перо, Конан Дойл наділив Шерлока Холмса такою ж точно спостережливістю і прозорливістю. Щоправда, сищик не був медиком. А його друг, доктор Ватсон, частенько ставав предметом насмішок Холмса, хоча, слід віддати сищикові належне, переважно добродушних.

Музей Шерлока Холмса в Лондоні, на Бейкер-стріт, 221B

Доктор Вілсон на порозі будинку Грегорі Хауса (кадр із серіалу)

Уміння вгадувати фах і, як результат, причину нездужання повною мірою властиве і Грегорі Хаусу. Знущаючись із колег, він, на відміну від свого прототипу, демонструє, що є доволі жорсткою, навіть жорстокою людиною. А жарти Хауса — рівночасно смішні, вдалі та брутальні. Якщо Холмс зовсім нечасто ображає когось навмисне, Хаус робить це постійно, отримуючи від цього неприховане задоволення. Наприклад, психічно неврівноваженого підлітка він кілька разів, смакуючи, обзиває гаденям, дивлячись в очі його невтішній матері, що піддалася депресії. Колеги, слід віддати їм належне, дуже рідко ображаються на Хауса, чого не скажеш про пацієнтів. Та коли лікар-детектив, діючи методом виключення, вираховує небезпечного ворога — хворобу — і проголошує: «Починайте лікування!» — йому пробачають зухвалу безтактність навіть пацієнти.

Шерлок Холмс та доктор Ватсон (кадр із одноіменного фільму Ігоря Масленнікова)

Грегорі Хаус та доктор Вілсон (кадр із серіалу)

Знавці циклу про Шерлока Холмса можуть відзначити: великий сищик — також великий хвалько. Не чекаючи, поки йому подякують, Холмс частенько сам починає вихваляти свій дедуктивний метод, свої досягнення, свої здогади. «Я підніс аркуш до очей і вловив легкий запах — від паперу пахло парфумами «Білий жасмин». Є сімдесят три сорти запахів, які досвідчений сищик повинен уміти розрізняти. Я на власному досвіді переконався, що успішне розслідування злочинів неодноразово залежало саме від цього вміння. Якщо пахне жасмином, значить, автор листа жінка, а на той час Степлтони вже починали цікавити мене. Отже, я зрозумів, що собака існує насправді, і здогадався, хто злочинець, ще до своєї поїздки до Девонширу. На той час, коли ви виявили мене в печері на болотах, картина злочину остаточно прояснилася» («Собака Баскервілів», The Hound of the Baskervilles, 1901–1902). До речі, Ватсона спершу дратувала пихата манера Холмсової розмови.

Не менш, а може, навіть і більш хвалькуватим і пихатим постає перед нами Грегорі Хаус. Він вимагає до себе особливого ставлення, безсоромно нехтуючи правами інших людей, навіть таких інвалідів, як і він сам. Наприклад, у третьому сезоні є епізод, коли Хаус погоджується лікувати чергового пацієнта лише потому, як головлікар Ліза Кадді своїм наказом поверне йому, Хаусу, місце на автомобільній стоянці. Він, інвалід, спершу мав право ставити машину ближче до входу в лікарню. Але з’явився новий лікар — жінка в інвалідному візку, — і Кадді віддала місце Хауса їй. Не бажаючи поступатися, Хаус влаштовує справжні істерики, паралізуючи роботу всієї лікарні. Інколи його самозакоханість доходить до межі: він порівнює себе з Богом.

Хаус: Ти зцілений. Встань і йди!

Пацієнт: Ви з’їхали з глузду!

Хаус: У Біблії всі зазвичай відповідають: «Так, Господи!» — а потім починають славити Його.

Пацієнт: Що ви зробили?

Хаус: Не так: що Ти зробив, Господи?

Втім, якби великий сищик Шерлок Холмс жив наприкінці ХХ — на початку ХХІ століття, коли люди вже втомилися від неможливості вилучити зі свого життя блага цивілізації і досягнення науково-технічного прогресу, котрі ставлять під сумнів домінантну роль людини в життєвих процесах, він був би не менш примхливий і пихатий, ніж Грегорі Хаус.

Сищика Холмса багато хто називає бездушним. У своїй роботі він часто перетинає межі дозволеного — наприклад, ладен гамселити палицями мерців у прозекторській, аби з’ясувати, які синці можуть утворитися на тілі по смерті.

Доктор Хаус практикує приблизно те саме: він їсть, розклавши бутерброди на ліжку вмираючого; використовує прозекторську для зборів своєї команди; готовий напоювати до критичного стану пацієнта, який перебуває у тяжкому стані, аби перевірити деякі власні підозри; безсоромно наказує препарувати мертве тіло і навіть розрити свіжу могилу.

Холмс, на думку людей, котрі знають його, здатен підсипати людині отруту просто для задоволення своєї наукової цікавості: аби зрозуміти, як ця отрута впливає на організм. Але сищик навіть ладен сам при нагоді вжити таку речовину — з тією ж пізнавальною метою. Хаус перевершує свій прототип: часто експериментує з небезпечними ліками, переважно з тими, які можуть дати галюциногенний ефект. А в одній із серій Грегорі вчиняє і зовсім неймовірне. Коли у нього в оглядовій пацієнт застромлює ножа в розетку, аби від удару струмом отримати збуджуючий ефект, Хаус за першої ж слушної нагоди повторює цю дурницю!

Англійський