Анабазис. Похід 10000 еллінів - Ксенофонт

Навархи обиралися терміном на один рік, як правило, в середині літа, без права переобрання. ">[262]. Полос вже невдовзі з’явиться в Геллеспонті. /6/ Тоді Анаксібій доручив Арістархові продати в рабство всіх солдатів Кіра, які лишень будуть знайдені у Візантії. Клеандр цього не зробив, а навпаки, піклувався про хворих із співчуття до них і розпоряджався про прийняття їх у будинки. Але Арістарх одразу ж після приїзду продав у рабство не менше 400 чоловік. /7/ Анаксібій, прибувши до Парія, послав до Фарнабаза, вимагаючи виконання умов. Та коли Фарнабаз дізнався, що новий гармост Арістарх прибув до Візантія й Анаксібій вже не виконує обов’язків наварха, він полишив його будь-якої уваги і став вести з Арістархом такі ж переговори щодо військ Кіра, які раніше вів з Анаксібієм.

/8/ Тоді Анаксібій викликав до себе Ксенофонта і просив його будь-яким способом і якомога швидше прибути до війська, не дати йому розпастися на частини, зібрати якомога більше розрізнених загонів, привести їх до Перінфа, звідки поквапом переправити в Азію. Він дав йому тридцятивесельний корабель, вручив листа і послав з ним людину, аби звеліти перінфянам якомога швидше відправити Ксенофонта далі до війська на конях. Ксенофонт переплив [протоку] Пропонтіду і прибув до війська; солдати зустріли його з радістю й одразу ж охоче пішли за ним з наміром переправитися з Фракії в Азію.

/10/ Почувши про його повернення, Севф послав до Ксенофонта морем Медосада з проханням привести військо до нього і обіцяв йому що завгодно, аби лишень схилити його на свій бік. Але Ксенофонт відповів, що цього не буде. /11/ З цією відповіддю Медосад відплив. Коли елліни прибули до Перінфа, Неон з приблизно 800 чоловік відокремився і став табором осторонь; уся ж решта війська разом з Ксенофонтом розташувалася біля мурів Перінфа.

/12/ Після цього Ксенофонт став вести переговори про кораблі з метою якнайшвидше зробити переправу. У цей час, за намовою Фарнабаза, прибув з Візантія намісник Арістарх з двома трієрами, заборонив навклерам[263] перевозити військо, а прийшовши у табір, не дозволяв солдатам переправлятися в Азію. /13/ Ксенофонт сказав: «Такий наказ Анаксібія; задля цього він і послав мене сюди». «Анаксібій вже більше не наварх, — сказав Арістарх, — а я тут гармост; якщо я спіймаю кого-небудь із вас на морі, то потоплю його». З цими словами він помчав у місто, а наступного дня послав за стратегами і лохагами. /14/ Коли вони вже були біля самих міських мурів, хтось попередив Ксенофонта, що як тільки він ввійде в місто, то буде спійманий, і з ним або поквитаються на місці або видадуть його Фарнабазові. Тоді Ксенофонт відіслав інших уперед і сказав, що сам має справити якісь узливання. /15/ Повернувшись, він приніс жертву і запитав, чи дозволять йому боги зробити спробу відвести військо дл Севфа. Він бачив, з одного боку, що ризиковано переправлятися, тому що той, хто вирішив протидіяти йому, мав у своєму розпорядженні трієри, а з іншого боку, Ксенофонт не хотів потрапити в пастку після прибуття до Херсонеса[264], до того ж солдати терпіли б ще більшу скруту в усьому і тоді були б змушені скоритися тамтешньому гармостові; адже військо не подбало про те, аби запастися провіантом.

/16/ Цим був зайнятий Ксенофонт. А лохаги і стратеги повернулися від Арістарха і повідомили, що той звелів їм тепер піти, а ввечері з’явитися до нього. Тож у цьому чітко вбачався якийсь злий умисел. /17/ Оскільки жертви виявилися сприятливими щодо відходу Ксенофонта і війська до Севфа, то він узяв із собою лохага Полікрата з Афін і від кожного стратега, крім Неона, по одному відданому солдату і відбув уночі до війська Севфа за 60 стадій. /18/ Коли він наблизився на незначну відстань, то натрапив на покинуті сторожові багаття. Ксенофонт спершу подумав, що Севф подався в якесь інше місце, але коли він почув гомін і коли воїни Севфа стали перегукуватися між собою «вартові, пильнуйте», тоді він збагнув, що Севф звелів запалити вогнища попереду сторожових постів для того, щоб останні залишалися невидимими у темряві і не можна було встановити ані їхньої кількості, ані місця їх перебування, і щоб будь-хто, наближаючись, не міг сховатися, опинившись на видноті, при світлі вогнищ. /19/ Тож, зрозумівши це, Ксенофонт послав уперед присутнього з ним тлумача і звелів йому сказати Севфові, що прибув Ксенофонт і хоче зустрітися з ним. Вартові запитали, чи це не той афінець, який перебуває при війську, і коли тлумач підтвердив це, вони скочили на коней і поскакали до табору. /20/ Трохи згодом з’явилося близько 200 пелтастів і, взявши із собою Ксенофонта і його супутників, вони повели їх до Севфа. /21/ Він перебував у вежі під пильною охороною, а навколо стояли загнуздані коні. Річ у тому, що від страху перед ворогами він дозволяв пасти коней лише вдень, а вночі вони залишалися загнузданими і під охороною. /22/ Розповідали, нібито у попередні часи Тер, предок Севфа, в цій самій країні, маючи при собі значне військо, зазнав великих втрат від тих же ворогів і в нього було відібрано обоз. Цими ворогами були фіни[265], — судячи з розповідей, найнебезпечніші супротивники в нічному бою.

/23/ Коли вони наблизилися, Севф запросив Ксенофонта разом з двома солдатами на свій вибір. Увійшовши, вони спершу обійнялися один з одним і за фракійським звичаєм пили за здоров’я один одного вино з рогу. Біля Севфа був і Медосад, який постійно служив у нього послом. /24/ Відтак Ксенофонт почав говорити: «Севфе, ти вперше послав до мене ось цього Медосада в Калхедон і просив мене сприяти переправі війська з Азії, обіцяючи, якщо я виконаю це, щедро винагородити. Так переказував Медосад». /25/ Потім Ксенофонт запитав Медосада, чи правду він каже, і той