Бенкет (вид. 2-ге, випр., білінгва) - Платон
55
Відомий дослідник грецької міфології М. Детьєн на матеріалі міфологічної типології простежує опозицію між полем істини (πεδίον ἀλήθείας) та полем забуття (πεδίον Λήθης), де перебувають душі грішників (про них кажуть: канули в Лету).
56
К. J. Dover. Greek Popular Morality in the Time of Plato and Aristotle. Oxford 1974, c. 95-102.
57
Aristogeiton // Die Neue Pauly-Enzyklopädie der Antike, т. 1. Stuttgart 2001, c. 1109–1110.
58
K. Довер, який присвятив не одну поважну працю вивченню історії сексуальності в Греції, і зокрема в Атенах, вважає, що Павсаній явно перебільшує, коли намагається створити враження, ніби в атенському суспільстві гомосексуальні зв'язки схвалювали, а навіть заохочували. Тому, укладаючи собі картину звичаїв, які панували в атенському полісі доби Перікла, треба пам'ятати, що Павсаній не найкраще для цього джерело. Він виступає як зацікавлена особа, і тому природно, що, промовляючи зі своєї заангажованої позиції, видає бажане за дійсне. Робить це з єдиною метою — переконати інших у етичній перевазі того типу любовного зв'язку, який насправді більшість його сучасників вважала ганебним. Див.: К. J. Dover. Eros and Nomos; K. J. Dover. Greek Popular Morality; K. J. Dover. Greek Homosexuality. London 1978.
59
Під теоретичним аспектом слід розуміти διάγνωσις [186с7], під практичним — те, що Еріксімах називає δημιουργία [186d5].
60
Зокрема див.: Дж. Реале. Вступ до прочитання Бенкету Платона, с. ххі цього видання.
61
У самій гармонії і ритмі, стверджує Еріксімах, панує один Ерос (треба розуміти — небесний). Про двох Еросів йдеться щойно в людській сфері, коли музику творять і виконують люди, використовуючи її як засіб для виховання.
62
Див.: Е. Zwolski. Platon. Biesiada, с. 83–84.
63
Слово στρογγυλός, круглий, яким Арістофан окреслює первісну форму людських істот [189а6], Платон уживає також в іншому діалозі, у дискусії про те, яку форму має Земля [Phaedo, 97е]. У комедії Мир той же Арістофан говорить, що у варварів Сонце, Місяць і Земля є богами, і вони не вірять, як греки, що боги мають людську подобу [Aristoph., Pax 406–411]. Також Геродот, описуючи звичаї варварів, розповідає, що перси поклонялися небесним світилам [Her. Hist. I, 131]. Див.: L. Strauss. On Plato's Symposium, c. 120–121.
64
Едвард Звольський згадує в коментарі до цього фрагменту відомий завдяки Евріпідові міф про Ерехтея, якого Гефест «посіяв у землю», а земля, породивши, віддала на виховання богині Атені [Eur., Ion, а також втрачена трагедія Erechtheus]. Сам Арістофан, комедії якого є багатим джерелом для пізнання грецьких звичаїв, розповідає, що в Атенах чоловіки мали звичай оздоблювати цикадами голови [Aristoph., Equites 1321–1334; Aristoph., Nubes 984–986]. Див.: E. Zwolski. Platon. Biesiada, c. 91–92.
65
Див.: Дж. Реале. Вступ, с. xxiv-xxv. Це — найпроникливіше прочитання Арістофанового міфу, яке є своєрідним підсумком найновіших інтерпретацій тексту Бенкету. Деякі дослідники пропонують принципово інше тлумачення промови Арістофана і розуміють його Ерос лише в площині пошуку alter ego. Див. зокрема: Н. G. Wolz. Philosophy as Drama: An Approach to Plato's Symposium // Philosophy and Phenomenological Research 30 (1970, 3) 323–353; L. Strauss. On Plato's Symposium, c. 119–142.
66
Див.: К. J. Dover. The date of Plato's Symposium // Phronesis 10 (1965) 2-20.
67
Н. G. Wolz. Philosophy as Drama, c. 336.
68
Поетичні цитати, майстерно вплетені в загальну прозову канву мови, є лише одним із оздоблювальних елементів із арсеналу поетики Агатона.
69
Див.: R. Waterfield. Explanatory notes // Plato. Symposium / перекл., вступ і коментар R. Waterfield. Oxford 1994, с. 83. Пор. також: Hom., Od. VIII, 266–366.
70
Інакше навчав розсудливий Тімей [Tim. 48а]: у нього Необхідність (Ἀνάγκη) діє у спілці з Розумом: вона — лише рушійна сила, а вище начало — сам Деміург. Див.: Е. Zwolski. Platon. Biesiada, с. 120.
71
Досл.: ἐκ τοῦ ἐρᾶν τῶν καλῶν πάντ' ἀγαθὰ γέγονε καὶ θεοῖς καὶ ἀνθρώποις (з любові до краси сталися богам і людям всілякі блага) [197b6-7].
72
Скрупульозний аналіз риторичних фігур і метрів, які використовує Агатон у цьому уривку, пропонує К. Довер. На його думку, Платон мусив побороти неабиякі труднощі, щоб витворити таку класичну горгіанську конструкцію і водночас зберегти в ній бодай рештки змісту. Див.: К. J. Dover. Commentary, с. 124.
73
Сократ вдається до улюбленого прийому Горгія — гри слів, побудованої на співзучності імен, у цьому разі неблагозвучних. Γοργώ — ім'я морського чудовиська; γοργός — грецькою мовою страшний. Горгона була страшною і згубною для тих, хто на неї дивився. Хто подивився їй в очі — ставав каменем. Подібна небезпека підстерігала й слухачів горгіанської мови. Хто її слухав, вже не міг побачити за зовнішнім блиском відсутності змісту.
74
У синтаксисі розрізняють родовий відмінок об'єкта — напр., «любов батька», тобто «любов до батька», і родовий відмінок суб'єкта — «любов батька», коли йдеться про батька, що любить.
75
Грецький текст містить певну двозначність: εἴη δὲ [Ἔρως] τῶν καλῶν може означати і те, що Ерос є любов'ю до прекрасного, і те, що Ерос сам є прекрасний. Агатон стверджував і те, і те: він зробив важливий висновок, що Ерос є прагненням до прекрасного [197b7], і наділив Ероса атрибутом краси [195а7; 197c1].
76
Див.: Дж. Реале. Вступ, с. ххіх.
77
В інтерпретації цього уривка особливої уваги заслуговує невипадковий добір лексики: ἑρμενεύων [202е7], ὁμιλία, διάλεκτος [203а3]. За кожним словом з цього лексикону стоїть Логос, бо Ерос здійснює передусім словесну службу. Демонічна сила Ероса полягає в тому, що через нього божественний Логос стає зрозумілим для людей. Через дію Ероса встановлюється і актуалізується зв'язок між обома світами, можливий тільки у словесному (розумовому) вимірі. Див.: С. Osborne. Eros Unveiled, c. 108–113; W. Cobb. Commentary on the Symposium, c. 71–73. У діалозі Федр Сократ ототожнює даймона з містичним голосом [Phaedr. 242с].
