Акупунктура міста - Жайме Лернер

Кінотеатр, як і раніше, не дає багато прибутку, та Вампета платить працівникам зарплатню зі своєї кишені. Крім кіносеансів, у приміщенні кінотеатру працюють театрально-мистецькі гуртки для більш ніж вісімдесятьох дітей, мешканців довколишніх нетрів. Сам Вампета не відвідує кінотеатру, проте не оминув нагоди вчинити акт міської доброти стосовно жителів рідного міста.

В Антоніні, приморському містечку штату Парана, готують типову для цього регіону страву в глиняному горщику, политу згори маніоковим пюре. Ця смакота зветься бареаду — запечатаний баняк. За традиційною версією, перш ніш відкрити кришку горщика, влаштовують феєрверк. Але ще більшої краси моменту додавав гімн містечка Антоніна, що його при цьому виконували.

Кожне місто має свій жест, свою музику. Музика деяких міст своєю автентичністю відразу ж переносить нас до місцевих пейзажів. «Копакабана», «Корковаду», «Дівчинка з міста Іпанеми», «Чарівне місто».

Рим, Чикаґо, Нью-Йорк, Сан-Франциско всі ці міста мають свій автентичний музичний репертуар, що відразу спонукає думати про місто.

Коли заходиться про танґо чи про Карлоса Ґарделя, ми відразу згадуємо Буенос-Айрес. Ви можете будь-де спостерігати невимовну красу цього танцю, виконавці шоу гастролюють по всьому світі, але жодне дійство не зрівняється з танґо Буенос-Айреса — справжньої колиски цього жанру. Хоч би де ви його танцювали, у венах цього видовища завжди циркулюватиме аргентинська кров.

Самба є однією з ознак культури Ріо-де-Жанейро. І достойні виконавці цього жанру є у нас по всій країні. Та коли доходить до Карнавалу, самба посідає своє законне місце на вулицях і проспектах. І Ріо-де-Жанейро неперевершений, коли розгортає на своїх проспектах найбільший у світі театралізований перформанс, що в ньому беруть участь понад вісімдесят тисяч акторів.

Це той випадок, коли музика чи ритм відображають ідентичність міста або країни, створюючи у такий спосіб чудову акупунктуру. Вона має відгомін у повсякденному житті — як калатання коробки з сірниками в пабі на розі вулички, перкусія на тротуарах Баійї чи хіп-хоп із музичних пристроїв афроамериканців на вулицях Сполучених Штатів.

Також є пісні, що становлять справжню акупунктуру. Деякі з них перетворилися достоту на татуювання: Жільберту Жіл, Каетану Велозу, Мілтон Нашсіменту, Дорівал Каймі і Вінісіус додали своїх барв містам, що наскрізь просякнуті їхньою творчістю: важко уявити Баійю без Каймі, Жуана Жілберту, Жіля та Каетану; важко відчути Мінас-Жерайс без музики Мілтона Нашсіменту; важко осягнути Бразилію без Вілла-Лобос й Арі Баррозу.

Є пісні, що розповідаючи про місто, здається, докладно змальовують для слухачів кожен закуток. Музика закарбовує зображення міста у вашій пам’яті.

Іноді мелодія Антоніо Карлоса Жобім[2] зображує місто кращим, ніж насправді. І тоді місто справді стає кращим.

Багато важливих міських проблем виникає через відсутність постійності. Бездіяльні та безлюдні регіони можуть створювати занедбані пустки. Заповнення таких порожнеч було б хорошою акупунктурою.

Важливо також додавати елементів, що їх бракує певному регіону. Скажімо, якщо якийсь регіон має більш економічно-промислове спрямування і йому бракує населення, то слід сприяти розвитку житлового сектору. А якщо в іншому районі самі лише житлові блоки і будинки, то чому б не додати туди сферу послуг та обслуговування.

Якщо територія пустує, важливо внести щось у ту місцевість. Кілька років тому ми особисто відчули зникнення деяких закладів, що були справжніми місцями зустрічей. Тому встановили на пішохідній зоні Курітіби тимчасове кафе.

Територію, що пустує, слід негайно заповнити. І що жвавіше буде це наповнення, то краще. Включно зі встановленням тимчасових структур для консолідації певних видів діяльності, аж поки виникнуть нові проекти. Йдеться про акупунктуру нових утворень через встановлення перебіжних, що їх можна було б розташувати на згаданій території, забезпечивши життєдіяльність, пожвавлення, генеруючи таким чином для того чи того регіону функцію, якої немає.

Якщо бракує вечірньої активності, створіть нічний розважальний центр. Якщо бракує житлового сектору — збудуйте житло. Та все це слід робити швидко, майже миттєво. Дуже важливо поєднати функції життєдіяльності. І безперервність процесу має вирішальне значення. У безперервності — життя.

Дуже часто вуличну торгівлю контролює податкова інспекція. Це справді проблема, адже здебільшого, визнаю, така форма торгівлі — нелегальна. Та, як на мене, зважаючи на поширеність явища, варто лояльніше ставитися до цього виду торгівлі.

Байдуже, про кого йдеться: продавців хотдогів у Нью-Йорку, чи — кокосового молока в Нордесте, чи торговців акараже в Баійї, чи тих, хто закликає «Кому мате?» на пляжах Ріо, чи про людей на Карибах із кошиками з фруктами на голові, — всі вони мають спільний компонент самоідентичності. Всі вони роблять свій вагомий внесок у запах, колір, звук наших буднів і пожвавлюють наше щодення.

Упродовж кількох років я жив навпроти кондитерської фабрики в районі Кабрал у Курітібі. Щодня там пекли різні види печива. Скажімо, четвер був днем кокосового печива, і весь район насичував солодкавий аромат підсмажених кокосів.

Фабрика вже давно закрилась, але й досі щочетверга я відчуваю запах кокосової стружки. А в