Українське письменство - Микола Зеров

або вигаданих самотужки. До таких деталей належить картина ночі, на початку байки («На землю злізла ніч…», рядки 1—21), опис Рябкової праці (рядки 22—40), нарешті — сцена катування Рябка (вірші 41—85). Далі йде розмова межи панським слугою Явтухом та вірним собакою Рябком. Явтух з’ясовує Рябкові, за що його покарано. Це місце (рядки 86—110), як довів іще Петров, є переказ одного уступу з сатири Красицького «Pan niewart sługi». Красицький говорить про шляхтича-вискочку, що грошима здобув собі шляхетські привілеї, «герб, предків і навіть панегіриста». Тепер він пан Матвій, милостивий добродій, а з власним своїм слугою Мартином поводиться немилосердно жорстоко:
Śpi jegomość w południe, choć pracy nie użył, Nie śpi Marcin, noc całą i oka nie zmrużył. Wolno panom, i nadto zbytek im nie wadzi; Choć mało, nie godzi się ubogiej czeladzi. Obudził się jegomość: Marcin, co czuł pilnie, Krząta się, chce jak może, dogodzić usilnie. Nadaremne starania! któż panom dogodzi? Jak legł, tak wstał niekontent jegomość dobrodziej. Wszystko mu nie do gustu; noc na kartach strawił, Wszystko źle, zgrał się, wczoraj kleinoty zastawił. Przyszedł kupiec z rejestrem, termin przypomina; Trzeba oddać, a nie masz; sto plag dla Martina. Płacze w kącie, więc krnąbrny; po plagach się schował, Dali drugie w dwójnasób, za co nie dziękował? Więc dziękaje, a plącze; opłonął pan przecie: I Marcin, że po drugich nie przyszły i trzecie[31].

Звідси у Гулака терпкі слова про панську службу:

Той дурень, хто іде дурним панам служити, А більший дурень, хто їм дума догодити.

Звідси у нього і мотиви панського гніву на Рябка:

Ти винен, бра Рябко, що вчора розбрехався, Ти ж знав, що вчора наш у карти пан програвся.                Ти ж знав,                Що хто програв,