Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко

У боспорському написі № 764 зафіксовано ім’я Сакта. Воно вирізьблене на вапняковій стелі, знайденій 1914 року в Керчі (на так званому Глинищі) й датованій римським часом (КБН, 438). На плиті рельєф, у лівій частині якого — вершник на коні, повернутий вправо, за вершником — служник. Праворуч перед вершником у кріслі жінка в хітоні й плащі. Між жінкою і вершником — колонка. Лівіше вершника постать служниці, майже вся збита. Голови жінки й вершника теж збиті. Можливо, жінка в кріслі перед вершником — богиня, що благословляє верхівця в похід. Бо саме кримська Деві-Діва, сама богиня-воїтелька, покровителька й захисниця Херсонеса Таврійського (літописний Корсунь, нинішній Севастополь), благословляла воїнів на битву й допомагала їм перемагати. <134>

Дружину Шіви — Деві-Діву звали й Шакті, «Могутність». Імена з Шакті мають герої і героїні «Океану сказань» поета-кашмірця Сомадеви (ХІ ст.): царі Шактівеґа, Шактікумара, Шактіракшіта, брахман Шактідева, цариця Шактімата й царівна Шактіяша. Імена, де шакті другий компонент, мають царі Амарашакті, Бахушакті, Вікрамашакті, царевичі Анекашакті, Васушакті й Уґрашакті, царівна Вішнушакті, воїни Крішнашакті й Упендрашакті, купецький син Махендрашакті. Причому ім’я Шактідева фактично тотожне імені Шакадева (хінді — Шакдев) — їм і відповідає боспорське Сакдей. Ім’я Вішнушакті, хоча Вішну — чоловіче божество, стосується його дружини — Лакшмі, жіночої іпостасі свого чоловіка. Вішнушакті, «Могутність Вішну» — синонім імені Лакшмі, тому й дається тільки жінкам.

Боспорське ім’я Сакдей означає «Могутній бог» і має свого значеннєвого, теж боспорського, двійника — Балодей. Другі компоненти в них етимологічно тотожні, мають спільне походження й однакове значення, а перші — Сак і Бало — тотожні семантично, мають однакове значення — «Сильний», «Могутній» (див. статтю про Балодея). Можна припустити, що ім’я Сакдей могло і вживалося на означення Баладеви, старшого брата Крішни й землеробського божества — Балодея боспорських написів, Болудея і Білдея козацьких прізвищ.

Гіппарін, син Хардея; Неокл, син Фарнакіона, сина Хардея. Напис № 1179 на мармуровій плиті з п’яти шматків, знайденій в околицях Анапи й відправленій у Херсонес Таврійський (Севастополь). Звідти вивезена до Кембриджу, зараз — у Музеї Фіцвільяма. Датується кінцем ІІ — початком ІІІ століття.

Напис — список імен, складений з невідомої причини. Переважно це прості громадяни, хоча трапляються посадові особи: лохаг, стратег тощо. В одному випадку носій імені Хардей виступає дідом Неокла й батьком Фарнакіона. Ім’я Фарнакіон, похідне від вжиткового й на Боспорі імені Фарнак, явно негрецьке, а іранське чи індійське. Оскільки ім’я Хардей не може вважатися іранським через негативність дей, то, виходить, воно — індоарійське, індійське. З чого обережне припущення, що й ім’я Неокл індоарійське: кл у ньому тотожне слов. слав і санскр. шравас, а нео може відповідати санскр. nava. Із цим компонентом, який у санскриті означає «новий», «юний», «молодий» (СРС, 317), є чимало індій<135>ських імен: Нава — «Юний», «Молодий», Наваджа — «Юний Місяць», досл. «Новонароджений», Навінчандра — «Новий/Молодий місяць», Наваджйота — «Вранішнє світло», досл. «Новосвітлий», Наватеджа — «Юне завзяття», Навендра — «Новий Індра», Навіштха — «Найюніший» тощо.

Санскр. nava має і значення «9» — і воно теж входить у чимало індійських імен: Наванідгі — «Дев’ятискарбний», Наваратха — «Дев’ятиколісничний» (таке ім’я мав батько царя Дашаратхи, «Десятиколісничного», який, у свою чергу, був батьком Рами, героя «Рамаяни»); Наваратна — «Дев’ятикоштовнісний» (9 коштовних каменів — перлина, смарагд, рубін, діамант, корал, сапфір, топаз, ляпіс-лазур і ґомеда — мінерал, добуваний у Гімалаях, онікс), Навашакті — «Дев’ятисилий», «Дев’ятикратно дужий» та ін. (HN, 279). Останнім ім’ям, що важливо, означалися Вішну й Шіва, різні імена яких рясно відбиті в українських теонімах, назвах, прізвищах, іменах. Цікава в цьому плані назва рослини — дев’ясил, дев’ятисил, пов’язане з числом «9». У давнину воно вважалося магічним і назвою дев’ясил (deve з neve — «9», ЕСУМ, ІІ 21) позначалися рослини виняткових лікувальних властивостей. Санскр. navaka, хінді navak означають і «юнак», «молодик», і «наділений дев’ятьма якостями» чи просто «дев’ятка» — зважаючи на сакральність числа. І цілком можуть споріднюватися з українським прізвищем Новак.

Тож у такому разі грецьке Неокл, що його мав син Фарнакіона, сина Хардея, мусило мати в оригіналі індійську форму Навашравас, тотожну слов’янським Новослав, Невослав або Дев’яслав, Дев’ятислав.

…Хардей… Напис № 1215, на уламку біломармурової плити, купленому в Анапі 1912 року, нині втраченим. Датується серединою ІІ століття. На уламку збереглися лише імена Фарнакіон і Хардей.

…одаст, син Хар… Напис № 1281, той самий, де засвідчене Балодей, син Деметрія. Ім’ясполучення з Хар у написі йде відразу за ім’ясполученням із Балодей. Не виключено, судячи з …одаст, що це ім’я Хардей. Хоча можливі й інші варіанти.

В індійській міфології Хара (хінді — Хар) — Шіва, а Харі — Вішну. «Махабгарата» пояснює: так Шіву називають через те, що він здолав (harate) інших богів — Брахму, Індру, Варуну, Яму й Куберу. Що ж до епітета Харі, вживаного як щодо Вішну, так і щодо інших богів (Індри, Шіви, Ями), то значення його не зовсім зрозуміле — <136> його звичайно тлумачать як «Позбавник журби». Поклоніння обом божествам засвідчене на теренах України. У пенджбській мові хар — «бог», «всевишній» і стосується найперше Вішну та його земних втілень — Крішни й Баладеви. Імена на Хар поширені в пенджабців: Харбанс, Харбгаґат, Харбгаджан, Харбір, Харґобінд, Харґурананд, Хардас, Хардев, Хардіал, Хардінґе, Харіндер, Харірам, Харкішан, Харнам, Харпріт, Харсахай, Харсімран, Харчанд, Харчаран, Харшаран тощо. Серед цих імен є Хардев, тотожне боспорському Хардей. Пенджабські імена здебільша тяжіють до Вішну, Крішни або їхніх регалій та атрибутів, прикладом чого є хоча б імена сікхських гуру: Хар Крішен, Хар Арджан, Харґобінд тощо. Ім’я Харіндер може означати як «Вішну+Індра» (Вішну у ведах допомагав Індрі здолати злого Врітру), так і «Бог Індра», оскільки хар може означати й «бог». Так само Харірам може тлумачитися «Бог Рама», а Рама