Хліб на списі. Фраґменти віршів - Архілох

ісмарське вино, із Фракії, — також Гомер («Одіссея», IX, 196–198). Цей двовірш, дарма що вкрай лаконічний і простий, справляє перекладачеві особливі труднощі. Годі обійтись тут без «затички» (вислів Григорія Кочура). Ось його переклад: «Хліб мій на списі замішаний; теж і вино я на списі / Маю ісмарське, і п’ю, спершись на списа також». У текст, бачимо, таки прорвалися «затички» («теж», «також»): без них (дивна річ!) обійтися тут годі. А ще — своєрідний звукопис першотвору: весь двовірш озвучений якимось дуже чистим і голосним — «én dori» (на списі). Повторене тричі: на початку й наприкінці першого вірша (обрамлює його) і посередині — другого. У перекладі втрачаємо і цей порядок, і, щонайголовніше, — звучання вірша, гармонію; тут уже не зарадять жодні зусилля перекладача, щоб адекватно відтворити першотвір; можна — хіба що наближуватись.(обратно) 12

Еніалій — Арес, бог війни. Слова поета мимоволі сприймаємо як заперечення відомого у пізніші часи вислову: «Inter arma silent Musae» — Серед зброї тихнуть Музи.

(обратно) 13

Докладність, з якою описано ближній, лице-в-лице, бій, дає змогу припускати, що не з переказів, а особисто поет-воїн мав змогу пересвідчитись у бойовій вправності евбейців; дарма що то його вороги, — віддає належне їхній мужності.

(обратно) 14

Не зважати на чиюсь думку (опінію), а вивіряти свої вчинки згідно з власним судженням — одна з головних засад поета. Несподіваний перегук — уже в нових, християнських, аксіомах: «Усе щастя — у нас самих, і в цьому — наше благо. Були б ми нещасливі, якби наша порядність залежала від чужої думки. Такими є твої якості, такою — постава (talis et tantus es), яким є ти сам у собі, і — з погляду Бога» (із латиномовних «Щоденних вправ у побожності католицького священика»).

(обратно) 15

«Смоква на скелі» (syke petraia) — асонансний перегук зі Скіллою на скелі (Skylle petraia), що «згубу несла для супутників наших» (Гомер. Одіссеї, XII, 231).

(обратно) 16

Пасифіла (дослівно: «люба всім», а чи «вся — для всіх») — насмішлива назва повії.

(обратно) 17

Фраґмент дає змогу побачити Архілоха за веслуванням на судні під час нічної подорожі морем.

(обратно) 18

С а і й ц і — фракійське плем’я, з яким воювали пароські колоністи із Тасосу.

(обратно) 19

Поет, пориваючи з ідеалами героїчної доби (воїн будь-що мав зберегти у бою свій щит), відверто, наче хизуючись, зізнається у втраті щита, накликаючи на себе постійну ганьбу й насмішки співвітчизників. Що для Архілоха було життєвими реаліями, те для пізніших поетів, які використовували мотив втраченого щита (Алкей, Анакреонт, Горацій), — літературною традицією, яка снується ще з «Одіссеї» (XIV, 277).

(обратно) 20

Ямб як жанр (різка сатира, гострі випади проти когось) найчастіше представлений або ямбічним триметром з цезурою після п’ятої або після сьомої півстопи, як-от:

На обрії он з моря, || мов осла хребет, Зіп’явся острів, || диким лісом вінчаний.

або хореїчним тетраметром з цезурою після другого метра:

Як нам, Ерксію, у скруті || бойовий підняти дух? (обратно) 21

Далі нумерація порушена, оскільки в наше видання включено лише цілісні вислови, а окремі слова не ввійшли.

(обратно) 22

Г і г е с — знаний своїми багатствами перший цар Лідії (бл. 685—652 pp. до P. X.). Перший європейський лірик — уперше протиставляє себе тим, хто з нечистими помислами рветься до влади, прагне збагачення. Ця життєва позиція Архілоха знайде у поетів різних народів і часів численні відлуння; чи не найяскравіше, вже на порозі нашої доби, — у римського елегійного поета Тібулла: «Інший хай горне собі рудого золота копи… / Я ж — убогість обрав…»

(обратно) 23

«…мов осла хребет…» — метафорично — про скелю, що височить на Тасосі.

(обратно) 24

С і р і с — ріка в Нижній Італії на південь від Метапонта, що на північному березі Тарентської затоки, де греки теж мали свою колонію.

(обратно) 25

Припускають, що в цій поезії, можливо, — мова про саму Необулу, з якою, за домовленістю з її батьком Лікамбом, мав одружитися Архілох, а написав він цей твір, мабуть, уже в передчутті вимушеного розриву з нареченою. С. Лур’є у своїй повісті (с. 168) вбачає тут історичну паралель — прибуття на острів Лемнос грецького героя Ясона, його зустріч і бесіду з царською дочкою Гіпсипілою. Далі — мова про Архілохового приятеля Есіміда, якому пощастило повернутися з набутим товаром на батьківщину. Реконструкція пошкодженого тексту, тут і далі, — за виданням, з якого зроблено переклад.

(обратно) 26