Анабазис. Похід 10000 еллінів - Ксенофонт

/10/ «Зважте ще й на таку річ: якби ми були певні у тому, що Хірісоф приведе достатню кількість кораблів, то не було б жодної потреби казати те, що я скажу, та оскільки певної надії немає, я пропоную, зі свого боку, постаратися і роздобути кораблі тут, на місці. Якщо він повернеться не впорожні, то ми, маючи вже кораблі, попливемо на дуже багатьох кораблях, якщо ж він повернеться ні з чим, то скористаємося тутешніми суднами. /11/ Я часто бачу, як сюдою пропливають кораблі. Якщо ми, попросивши у трапезунтців великі судна, захопимо їх і, знявши керма, залишимо кораблі під охороною доти, доки не набереться їх достатня кількість, то відтак зникне потреба в [еллінських] кораблях». Це також було прийнято.

/12/ «Поміркуйте, — провадив він, — і над тим, що, безсумнівно, нам доведеться утримувати спільним коштом тих, у кого ми відберемо кораблі, і то весь час, поки вони потерпатимуть через нас, а також за обопільною згодою видавати платню за перевезення, аби вони, приносячи нам користь, також мали вигоду». І це було прийнято.

/13/ «Але, як на мене, — провадив він, — на той випадок, коли і це нам не вдасться, тобто швидко дістати достатню кількість кораблів, то слід звеліти приморським містам полагодити дороги, які, кажуть, перебувають у поганому стані. Вони послухаються через страх, а також для того, щоб якомога швидше спекатися нас».

/14/ Тут солдати стали кричати, що не слід іти дорогами. Ксенофонт, бачачи їхню нетямущість, не поставив пропозиції на голосування, але переконав міста добровільно розчищати шляхи, кажучи, що елліни підуть швидше, якщо дороги будуть придатними. /15/ Від трапезунтців вони отримали пентеконтеру і призначили лаконського періека[197] Дексіппа її командиром. Проте він знехтував дорученням перехоплювати кораблі, а втік і зник разом з кораблем за межі Понту. Згодом він поплатився за це: у Фракії у Севфа він затіяв якісь непевні справи і був убитий лаконцем Нікандром. /16/ Отримали елліни і тридцятивесельний корабель, командиром якого був призначений афінець Полікрат, котрий приводив до табору усі перехоплені ним судна. Якщо на суднах були товари, то елліни вивантажували їх і приставляли до них охорону, аби вони були цілими, а кораблі використовувалися для плавання вздовж берегів. /17/ Упродовж цього часу елліни ходили по здобич, інколи добуваючи її, інколи ж верталися з нічим. А Клеанет повів власний та інший лох у дуже небезпечну місцевість і загинув разом з більшістю своїх солдатів.

/1/ Коли вже була незмога роздобути провіант, щоб ще до вечора встигнути до табору, Ксенофонт, узявши провідників з Трапезунту, одну половину війська повів на дрилів[198], а другу — залишив охороняти табір. Річ у тому, що колхи, вигнані з власних домівок, зібралися у великій кількості на горах і звідти невідступно стежили за еллінами. /2/ Проте трапезунтці не повели еллінів туди, де легко можна було набрати провіанту, бо з людьми, які жили там, підтримували дружні стосунки. Натомість вони охоче повели їх на дрилів, які завдавали їм неабиякого клопоту, — у гористу і важкодоступну місцевість, супроти найвойовничішого з припонтійських племен.

/3/ Коли елліни прийшли в гористу місцевість, дрили взялися палити усі, на їхню думку, доступні укріплення, а самі відступили. Тому тут нічого було взяти, хіба що свиню чи корову, або якусь іншу худобину, вихоплену з вогню. Але одне укріплене місце було їхнім головним містом, і туди збіглися усі дрили. Навколо міста був дуже глибокий яр, і підступ до міста був дуже крутий. /4/ Пелтасти, які пішли вперед від гоплітів стадій на 5 чи 6, перейшли через яр, побачили багато овець та всілякого добра і кинулися на укріплене місце. За ними пішли слідом численні дорифори[199], котрі вийшли по провіант, тому за переходом через яр було понад 1000 чоловік. /5/ Коли ж вони не змогли оволодіти укріпленим місцем, бо воно було оточене глибоким ровом з валом і на валу височів частокіл з поставленими близько одне від одного дерев’яними вежами, то вони почали відступати. /6/ Але в цю мить вороги напали на них. Оскільки відбігти було неможливо і спускатися з укріпленого місця в яр можна було лише поодинці, то вони послали за Ксенофонтом. Той вів гоплітів. /7/ Прийшовши до нього, посланець сказав: «Укріплене місце повне всякого добра. Але ми не можемо ані взяти його, бо воно дуже укріплене, ані відступити без втрат, бо вороги б’ються, зробивши вилазку з міста, і відхід ускладнений».

/8/ Вислухавши це, Ксенофонт підвів військо до яру і звелів гоплітам зупинитися, тримаючи зброю напоготові, а сам разом з лохагами перейшов через яр і став роздивлятися, щоб вирішити — чи надійніше відвести пелтастів з-під укріплення чи переправити туди гоплітів з наміром здобути місто. /9/ Він зрозумів, що відступ неминуче призведе до значних втрат. А лохаги схилялися до думки, щоб якимось чином здобути укріплене місце, і Ксенофонт був не проти, вірячи у жертовні знаки, бо віщуни заявили, що відбудеться бій і підсумок буде сприятливий. /10/ Він послав лохагів за гоплітами, а сам дожидав на місці, зібрав докупи усіх пелтастів, заборонивши стрілянину здалека. /11/ Коли підійшли гопліти, він звелів кожному лохагові