Анабазис. Похід 10000 еллінів - Ксенофонт

ст. ">[192], велелюдне еллінське місто на Евксинському Понті, колонію Сінопа у країні колхів. Там вони пробули близько 30 днів у селах колхів, звідки робили набіги на Колхіду. /23/ Базар таборові забезпечували трапезунтці, які гостинно прийняли еллінів і на знак приязні надіслали їм дари: биків, ячмінь і вино. /24/ Вони також вели переговори від імені еллінів із сусідніми колхами, сприяючи цим самим в укладенні угод. Самі ж колхи переважно проживали на рівнині, і від них також були прислані дари гостинності — рогата худоба.

/25/ Після цього елліни, згідно з обітницею, приготувалися до подячних жертвоприношень. Вони отримали достатньо биків для заколення Зевсові-Рятівнику і Гераклові-Провіднику, а також іншим богам. Вони також провели атлетичне змагання на тій горі, на якій розташувалися, і вибрали суддею з бігу і боротьби спартанця Драконтія, який ще хлопчиком утік з домівки, ненавмисно вбивши ровесника ударом кинджала.

/26/ Після жертвоприношень зідрані шкіри передали Драконтію і звеліли йому вести еллінів туди, де мало відбутися змагання з бігу[193]. Він показав на те місце, де вони тоді стояли, і сказав: «Ось цей пагорб усіма сторонами зручний для змагань». «А як тоді змагатися з боротьби на такій твердій і тернистій поверхні землі?» /27/ Він сказав: «То болячіше буде тому, хто впаде». Хлопчики, переважно діти полонених, змагалися з бігу на 1 стадій, понад 60 крітців — з бігу на 2 стадії; змагалися також у боротьбі, в кулачному бою, в панкратії[194], і видовище було напрочуд яскравим. Оскільки у змаганнях брали участь багато людей, а серед глядачів перебували їхні друзі, то змагання відбувалося з неабияким піднесенням. /28/ Були проведені і кінські перегони, причому змаганці мали гнати коней крутосхилом до моря, повернути назад і знову добутися до вівтаря. Під час спуску багато хто скочувався вниз, а на підйомі коні через крутизну ледве спиналися на ноги. І скрізь там лунали крики, сміх та підбадьорливі вигуки.

Книга V
Розділ 1

/1/ [Про те, що здійснили елліни під час походу вглиб країни разом із Кіром і під час відступу до моря — Понту Евксинського — і як вони прибули в еллінське місто Трапезунт і вчинили подячні жертвоприношення, згідно з обітницею принести жертву за рятунок там, де вони вперше увійдуть у дружню країну, — розказано у попередніх розділах].

/2/ Потім елліни зібралися і радилися з приводу подальшого просування. Першим виступив Леон із Фурій і сказав: «Воїни, мені, далебі, набридло лаштуватися, споряджатися, крокувати, бігти, нести зброю, шикуватися, стояти на варті і битися. Я дуже хочу спекатися таких поневірянь і, оскільки ми поблизу моря, решту шляху пропливти на кораблі і прибути в Елладу, розлігшись подібно до Одіссея»[195]. /3/ Вислухавши цю мову, солдати стали вигуками висловлювати своє схвалення. Ще одна людина виступила у тому ж сенсі, а за нею і всі присутні. /4/ Тоді підвівся Хірісоф і сказав таке: «Воїни, Анаксібій — мій друг, і тепер він служить навархом[196]. Якщо ви пошлете мене до нього, то сподіваюся, що повернуся з трієрами і вантажними кораблями, щоб перевезти вас. І якщо лишень ви твердо порішили пливти, чекайте на моє повернення, я невдовзі повернусь». Вислухавши це, солдати зраділи і постановили відрядити Хірісофа в дорогу якомога швидше.

/5/ Після нього виступив Ксенофонт і сказав: «Отже, Хірісоф відбуває за кораблями, а ми ж будемо чекати. Я скажу те, що, на мою думку, треба зробити, поки ми будемо дожидати його. /6/ Насамперед треба роздобути провіант з ворожої країни, бо ж базару недосить, та й мало у кого є гроші, тому не накупуємося. А поміж іншим, країна тут ворожа і тому багато хто з вас може загинути, якщо ви підете за провіантом необачно і без достатньої охорони. /7/ Тому я пропоную добувати провіант загонами фуражирів, а не бродити поодинці по околицях; тоді вас не зачіпатимуть. Ми ж (стратеги) подбаємо про це». Це було прийнято.

/8/ «Вислухайте і це. Декотрі з вас, мабуть, підуть по здобич. Тож міркую, що буде краще, якщо той, хто збирається іти на таке діло, нехай дасть нам знати про це і повідомить також, куди він подасться, аби в нас були відомості про те, скільки людей пішло і скільки залишилося, і ми могли б, у разі потреби, чимось посприяти у їхніх приготуваннях, або ж приспіти на допомогу, знаючи лише, хто і де її потребує. Так само, якщо хто-небудь з недосвідчених візьметься до цієї справи, ми гуртом порадимося, дізнавшись спочатку про силу супротивника, на якого вони підуть». Це також було схвалено.

/9/ «Візьміть до уваги ще й і це: — сказав він, — вороги мають можливість робити на нас набіги. І вони мають слушність, ставлячись до нас вороже: адже ми захопили їхнє майно. Тому вони