Українська література 17 століття - Автор невідомий
і просить вас о молитву, жекгнаєт вас, братія, сестри і всі приятелі, і проч.
Єсли умерлого чоловіка по-шляхецьку називають ОрлоМі положи тема: «ИдЬже гЬло, тамо соберутся орли» [Євангелієї і.і/і, Луки, гл. 17, ст. 37]. По тім учиниш ексордіум: «Не треба и;і,і смутитися і плакати, любо видимо на марах урожоного іі;іма ім’я рік Орла. Бо душа його пошла до неба, жеби там :і Христом жила. Так мовив Христос: «Ид-Ьже гЬло, тамо собе-рутся орли», і проч. В наррації покажи крила, которими той Орел полетів до неба, а крилами цноти його називати будеш, і проч. В конклюзії учиниш од нього пожекгнаннє людєм, і проч.
Єсли на гербі будет стріла, учини тема: «Положи мя, яко стр-Ьлу избранну, и в тул-fe своем сокрьі мя» [Книга пророка Ісайї, гл. 49, ст. 2].
Єсли на гельмі будет вежа, учини тема: «Бьість упованіє моє, столп кріпості од лиця вражія» [Псалтир, пс. 60, ст. 4].
Уважай літа, в которих чоловік умерл. Єсли умерл в старості, положи тема: «В’Ьнец хвален старости в путех же пра-ведньїх обріітается» [Книга притч Соломонових, гл. 16, ст. 31]. Єсли зась умерл в дитиннім віку, положи тема: «Аще не обратишеся, и будете, яко д'Ьти, не внійдете в-ь царство не-бесное» [Євангеліє від Матфея, гл. 18, ст. 3].
Тут з кождої теми можеш казаннє учинити.
Єсли схочеш мовити о стрілі, назови в ексордіум чоловіка стрілою, которую бог з вшехмоцності своєї, як з луку, на світ випускаєт і до неба керуєт, бо кажет чоловікові заховати приказання свої, жеби могл чоловік неба доступити. Але часто тая стріла летить до пекла, кгди чоловік зле живет на світі. По тім мов: «Добре летіла стріла каша — зацне уро-жокий пан ім’я рік. Бо до неба тая стріла залетіла». В наррації покажи, як тая стріла летіла на світі, же трафила до неба. Мов, же так летіла, як її бог керував. Чинив тоє урожоний пан ім’я рік, що кажет бог чинити. Кажет бог, жеби-сьмо до церкви ходили на набоженство, для слухання слова божого, он тоє чинил. Кажет бог, жеби-сьмо давали ялмужну убогим, жеби-сьмо сповідалися і поживали часто тіло і кров Христову, і проч. І для того тая стріла залетіла до неба.
Єсли схочеш мовити о вежі, назовеш бога вежею, ведлуг своєї теми, назовеш вежею і церков святую, яко написано в «Піьснях п-Ьснєй»: «Столп Давидов шьія твоя, создан вь Фа-лп'Ьоф'Ь тьісяща щьітов висит на нем» [Книга Пісні Пісень, гл. 4, ст. 4]. В ексордіум мов: «Многії небезпеченства на світі знайдуються, яко мовить апостол Павел: «Б'Ьдьі в р'Ьках, 6-Ьдьі от разбойник, бЬдьі от сродник, б"Ьдьі от язьік, б'ІЗДЬІ вт> градах, б’Ьдьі в пустині, б-Ьдьі в мори, б'Ьдьі вг> лжебратіи» [Друге послання до корінфян, гл. 11, ст. 26], і проч. По тім мов, же умерлий той чоловік, живучи на світі, перед тими небезпеченствами до вежі удавався і там боронився. В наррації зась тії вежі покажи — бога і церков, і проч.
Єсли над старим будеш мовити, мов: «Щасливий єст зацне урожоний пан ім’я рік, бо учинив собі з цнот вінець, которий споминаєт Соломон, мовячи: «В'Ьнец хвален старости». І по-шов в том вінцю до неба, ведлуг того ж Соломона: «В путех же праведньїх обріітается». По тім в наррації мов, же той умерлий чоловік маєт в небі місце межи розними святими, яко мовив Христос: «У отца моего многи обители суть»; маєт місце межи покорними, бо он бив покорний; маєт місце межи милосердними, бо он бив милосердний на людей убогих, давав їм ялмужну; маєт місце межи терпеливими, бо і он бив терпеливий, терпеливе зносив вшелякії клопоти, припадки, утрапеннє; маєт місце межи послушниками, бо он заховав послушенство, бив послушний богу, заховав приказання божії, бив послушний старшим своїм, чинив тоє, що йому старшії казали, і проч.
Єсли над дитям будеш мовити, мов: «Щасливії тії люде, котрії в дитинном віку умирають, бо оні ідуть до неба на вічноє мешканнє. Для того мовив Христос: «Аще не обра-титеся и будете, яко д^ти, не внійдете в царство небесное». По тім мов: «Щасливоє і тоє дитя ім’я рік, котороє видимо на марах, бо оно пошло до неба на віки з богом жити». В наррації зась показуй способи, котрими можемо і ми дітьми зо-стати, жеби-сьмо доступили неба. Мов: «Православнії христіане, будьмо покорними, бо діти покорні суть, не мають в собі пихи; будьмо щирими, бо діти суть щирими, не мають в собі зради; не будьмо гнівливими, бо діти не гнівливі суть, не довго з собою гніваються, зараз їднаються», і проч. Єсли тії цноти заховаємо, зостанемо дітьми і доступимо неба».
Над священиком положи тема: «Священники его облеку вг> спасеніе» [Псалтир, пс. 131, ст. 16].
Над воином положи тема: «До смерти подвизайся по истинн-Ь и господь бог поборет по теб-Ь. До смерти воюй за правду, а пан бог поможет тобі» [Книга премудрості Ісуса, сина Сірахового, гл. 4, ст. 32].
Над невісток» положи тема: «Жена разумна блаженна єсть» [Книга притч Соломонових, гл. 31, ст. 31].
Над панною положи тема: «Улюби цар-діьвицу очима своима и обр-Ьте милость пред ним» [Книга Есфір, гл. 2, ст. 17].
По тім всюди ведлуг теми повідай казання. В наррації мов, же священик так жив, яко священикові належить; вої'н тоє чинив, що його повинность; невіста жила так, яко богобойной невісті пристоїть; панна чинила тоє, що здобить стан панієнський, і проч.
Читай в книгах і нотуй собі, як священик маєт жити, як воїн, як невіста, як панна; що повинні чинити і заховати;
і на казанню своєм повідай, же оні тоє чинили і заховали.
Также кождого чоловіка уважай стан і кондицію, гонор, иошшность і повідай на своем казанню, же той чоловік чиннії тоє все, що на його стан, на його кондицію, на його гонор ііриналежало, чинив тоє все, що його повинность била чинити.
Читай в казанню моєм первом на богоявленіє: «П’ятий сакрамент єст священство», і проч.; может тобі придатися там матерія добрая, єсли схочеш казаннє мати над священиком.
Читай в казанню моєм втором на в’їханіє господнє: «Мо-гуть ся од Христа учинити рицери, гетьмани, полковники
і всі люде воєннії», і проч.; можеш з того собі матерію взяти, єсли схочеш казаннє міти над воїном.
Читай в першом казанню моєм