Загнуздані хмари (бібліотека пригод та наукової фантастики) - Мария Михайловна Романовская
І вона вилізла з-за трансформатора. — Стривай же, я тебе впіймаю!.. Тебе, я вже не боюся!
Вона кинулась за павуком, а він зупинився зовсім близько, нестерпно блискучий, а над ним ще дві блискучі маленькі крапки. Дівчинці здалося, що хтось пильно дивиться на неї. Раптом «щось» схопило Галинку за руку, примусило її зупинитись на місці.
Розширеними від жаху очима вона дивилася на павука, а очі раптом стомилися, закрились.
Непереможний сон охопив Галинку. Вона схилилась на підлогу.
За хвилину, зовсім сонна, вона все ж таки знайшла сили на мить відкрити очі і побачила неймовірну картину: по кімнаті швиденько-швиденько бігав віник, сам собою підмітаючи кімнату.
Галинка щось хотіла сказати, крикнути і… заснула ще міцніше.
СТАРИЙ І ДІВЧИНКА
Галинка спала.
Вона не чула, як до електрички повернувся Мак, як стурбовано метушився біля неї… Як сигнал тривоги збентежив увесь повітряний корабель. Дівчинка не бачила, як прилетів Горний і поволі заспокоїв сполохану станцію. Давно прокинулася Рая від незрозумілого сну, прокинувся і вийшов з кабінету Ролінський, який теж, за його словами, несподівано заснув під час роботи. А Галинка все ще спала, комфортабельно влаштована на тій самій канапці в кімнаті Мака, де вона уперше побачила на стінах станції зображені хмари. Вона спала вже двадцять годин.
Минав день, коли до станції, що стояла на аеродромі, примчав білий літачок, що привіз до Галинки з міста якогось відомого лікаря.
Та лікар не знав, як збудити Галинку; він вислухував її серце, згинав їй руки, піднімав повіки і намагався заглянути в заснулі очі. Потім вийняв якісь ліки і, вливши кілька крапель їй в рот, зацікавлено прослухав пульс. Нарешті стомлено сів на стілець і, замислений, довго протирав окуляри.
— Що ж ви думаєте, товаришу лікар? — різко запитав його Мак. Він сам доглядав свого друга і цілісінький день сидів біля Галинки. Турбуючись про її здоров'я, хлопчик викликав уже трьох лікарів. Мака дуже обурювала їх безпорадність.
— Гм, — сказав лікар, — дівчинка спить. Пульс у неї нормальний, дихання хороше…
— Але вона спить майже добу і ніяк не прокидається! — заперечив Мак.
— Ну, як?.. — запитала, заходячи до кімнати, заклопотана Рая. За нею зайшов і Горний. Лікар почав викладати свою думку, засипав медичними термінами. Очевидно, це особливий вид летаргії, а може сонна хвороба, а може просто… глибокий гіпноз.
— Гіпноз?.. Можливо… — жваво сказав Горний.
Рая розповіла, в яких умовах, де і як заснула Галинка. Додала, що вона й сама заснула несподівано міцно і діти не могли її добудитися.
Зацікавлений лікар запропонував перевезти Галинку до лікарні. Там можна спробувати проробити над нею деякі маніпуляції. Коли сон затягнеться, треба буде добре налагодити штучне годування.
— А буває такий сон, — раптом запитав лікаря Мак, — після великого нервового напруження?
— Я думаю, буває, — сказав лікар. — А хіба дівчинка пережила якесь велике нервове напруження?
— Було, — швидко сказав Мак.
Горний подивився на сина, і Мак виразно відчув в його погляді мовчазний докір. Так, це він, Мак, був винний у тому, що трапилося з Галинкою.
Лікар ще раз нахилився над дівчинкою, перевірив її пульс. Зараз він повернеться до лікарні і приготує для неї місце. Сьогодні ж буде скликано консиліум. Можна дівчинку доставити літаком. О, та в них же є свої літаки.
Лікар вийшов у супроводі Горного і Раї, а Мак знову лишився сам біля Галинки.
Галинка поворухнулась. Мак з надією подивився на неї. Проте тільки золоте волосся розсипалось по подушці і смуглява ручка безпомічно звісилась з канапки.
Мак сумно схилив голову. Він ладний був просто заплакати. Отак сісти іі роздощитись у три ручаї, як колись Галинка під деревом, коли вони з татком знайшли її. Бідне дівчатко!.. Воно було останнім часом таким хоробрим і ні разу не дощило під час нічних пригод…
Так, це він і тільки він був винний у тому, що сталося з Галинкою. І татко має рацію, коли дивиться на нього докірливо. Вона ж іще мала і так недавно боялась павуків… А цієї ночі їй довелось зробити такий стрибок в атмосферу, а потім лишитись самій-самісінькій у мовчазній електричці, де таким ліпшим сном спала Рая.
Мак пригадував свою поведінку, і йому тепер здавалося, що вона була повна помилок. Хіба так діють справжні витримані піонери?..
Щоправда, він таки викрив невидимку і одержав від татка коротке «спасибі» за ті фото, де розпливчастою медузою гуляє по електричці таємнича постать. Він зумів швидко пробратися на корабель і сигналізувати таткові, перешкодивши тим самим якимсь таємничим діям… Але ж можна було обійтися «без паніки», як докірливо сказав йому татко. І він має рацію!
Мак, який висміював боягузтво Галинки, сам розгубився у найрішучіший момент, Вчинки його загубили ясність, логічність… Замість того щоб сигналізувати радистові, викликати його, а самому в цей час послати радіотелеграму таткові, він лишив Галинку одну у тій кімнаті, де тільки-но гуляв невидимка. Дурненький!.. Потім він запідозрив у всьому
