Українська література » Інше » Загнуздані хмари (бібліотека пригод та наукової фантастики) - Мария Михайловна Романовская

Загнуздані хмари (бібліотека пригод та наукової фантастики) - Мария Михайловна Романовская

Читаємо онлайн Загнуздані хмари (бібліотека пригод та наукової фантастики) - Мария Михайловна Романовская
у небесний простір.

Галинка розгубилася. Тон Мака її дряпонув, мов гостра колючка. Вона не знала, що їй робити, і готова була от-от заплакати. Але це було б ще більшим доказом її боягузтва!


Вона закрила очі і здригнулась, уявивши під собою порожню безодню. Та раптом в уяві постало щось схоже на величезного павука — туманний лантух, розпливчастий і страшний, як повітряні хвилі. Але треба, як каже Мак, зібрати себе всю у слухняну грудочку… Треба зважитись… І нема вагань… нема страху!..


Галинка відкрила очі і зітхнула.


— Ні, Маку!.. Я теж полечу. Це трошечки страшно, але нічого!..


Мак повернувся до неї і почав їй стисло, сухо пояснювати, що треба робити. Треба впрягтись у ці ремінці ось так — вони міцно тримають людину під пахвами і під сидінням. Можна висунути навіть маленьку лавочку, і Галинці буде досить зручно сидіти під час польоту. Цей канат — канат спуску, ним відкривається клапан, що випускає з кулі газ. Кожний вузлик його знижує кулю приблизно на чверть кілометра. Якщо вони піднімуться вище дирижабля, нехай слухає його команду, щоб приземлитися на місток. Веслами, що прикріплені біля шиї людини, легесенькими, але міцними веслами, керують кулею в повітрі, і ними треба рухати ось так. Зрозуміло?..


Все ясно й просто, як їзда на лижах взимку. Тільки замість снігу будуть повітряні хвилі. Щоб злетіти на цій кулі, треба підстрибнути, але Галинці можна цього й не робити, бо попа дуже легенька і може взагалі ні про що не турбуватися: він, Мак, керуватиме і візьме її на буксир.


Кілька хвилин — і діти загнуздали повітряні візки. Мак перерізав ножем грубий канат. Від різкого поштовху Галинка майже загубила свідомість.


За хвилинку їй почувся сміх Мака чи, може, його окрик. Несміливо дівчинка розплющила очі і зрозуміла, що вона вже високо над землею. Зовсім близько під ногами трошки збоку колихалась біла гора — куля дирижабля.


Дивно було сидіти отак на повітряній гойдалці, колихаючнсь у повітрі. І замість страху Галинка відчула раптом прилив гордощів: вона злетіла сама так високо-високо і гойдалась у небесній колисці.


Нарешті, вона зважилася глянути вниз. Збоку, у темній безодні, поблискували далекі вогні. Земля була так далеко… На мить Галинці здалося все неймовірним сном. Коли це вона відчула, що ніби знову рухається, і інстинктивно вчепилася руками за ремінці, але така обережність була зайвою, бо маленьке тіло дівчинки було міцно прив'язане. Лопаті безпомічно колихалися в повітрі, як втомлені крила. Але поруч був Мак, і він тепер керував її рухом. Вона швидше відчула, ніж почула його голос, що губився, тонув у безодні неба.


— Не бійся… Зараз причалимо!..


Він зробив сміливий рух крилами. Куля різко гойднулась і трошечки пішла вбік, потягнувши за собою й Галинку. Дівчинка мало не вдарилась ногами об кулю дирижабля. Але ось зовсім близько замиготів огниками лампочок місток «Переможця». Галинка побачила, як Мак, випроставши ноги, торкнувся ними містка і міцно вхопився руками за стовп для виводу якогось приладу. Він затримався на хвилину, звільняючи з пут своє тіло. Раптом куля майнула і зникла в глибині неба.


Галинка скрикнула: їй здалося, що Мак полетів разом з кулею і вона лишилась сама. Але зараз же вона почула його голос десь ніби зовсім близько.


— Звільнися від ременів і стрибай униз. Не бійся, твоя куля пже прив'язана і не втече, як моя, а ти над поверхнею містка.


Ніби уві сні, заспокоєна голосом Мака, Галинка виконала його наказ. Куля гойдалась над містком зовсім низько. Знявши ремені, притримуючись за лавочку, Галинка випростала заклякле тіло і стрибнула вниз.


І ось вона вже на містку. Галинка подивилася навколо засліпленими від близької лампочки очима. Мак, блідий, посміхнувся їй. Тільки тепер вій відчув усю рискованість такого спуску.


— Ти подібна до майського жука, що злетів на лампу, — спробував він пожартувати, щоб підбадьорити Галинку. — А знаєш, нам приготували і вхід — віконечко на горищі розбите. Лізьмо туди. Тільки — тихо!


 






ЮНІ РОЗВІДНИКИ

 



На горищі було майже темно, і Галинка, пролізши туди услід за Маком, схопилась за його руку. Їй спало на думку, що, може, десь тут вони відразу наскочать на невидимку. Їй чомусь здавалося, що невидимка липкий і тягучий, як тісто, і в ньому можна загрузнути, як в клейстері… Брр… як гидко і страшно. А тут іще Мак зашепотів:


— Тихше, давай присядемо і послухаємо, може він десь тут блукає.


Галинка так і присіла в куточку поруч з Маком. Вухо намагалося вловити кроки, скрип. Та все було тихо. Тільки гучно калатало її власне серце.


«От морока, — подумала вона. — Добре б мати такий прилад: натиснув і спинив серце, щоб ноно собі даремно не тіпалося».


Ця думка розсмішила її, і вона поворухнулась.


— Ти рухаєшся, як слон!.. — сердито прошепотів Мак.


Галинці стало й справді смішно. Нервове напруження, в якому вона весь час перебувала, давало себе відчути, їй дуже хотілося сміятись.


Мак непорушно дослухався. Аж ось у протилежному кутку щось виразно зашаруділо. Хтось до них наближався.


— Це він! Він! — зашепотів Мак. Хлопчик став у войовничу позу, приготувавшись ловити невидимку. Що б там не було, а він схопить його, помацає. Хай знає, капосник, що про його існування відомо. Він не буде Маком, коли не здере з нього невидимий плащ і

Відгуки про книгу Загнуздані хмари (бібліотека пригод та наукової фантастики) - Мария Михайловна Романовская (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: