Анабазис. Похід 10000 еллінів - Ксенофонт
/10/ Звідти елліни пройшли в один перехід 6 парасангів до великого і безлюдного міста на ім’я Меспіла; колись його заселяли мідійці. Підвалини міських мурів були складені з тесаного виїмчатого каміння; ширина їх становила 50 і висота також 50 футів. /11/ На них були зведені цегляні мури завширшки у 50 і заввишки 100 футів, а довжина їх в обводі дорівнювала 6 парасангам. Сюди, кажуть, втекла дружина царя Мідії, коли перси захопили владу у мідійців. /12/ Тримаючи в облозі це місто, перський цар не міг захопити його ані силою, ані тривалою облогою, але Зевс вдарив мешканців блискавкою, і таким чином місто було взято.
/13/ Звідси вони пройшли в один перехід 4 парасанги. На цьому переході з’явився Тіссаферн. Він вів із собою свою власну кінноту, військо Оронта, одруженого на царевій дочці, а також тих варварів, з якими Кір здійснював похід, і ті війська, з якими брат царя ішов йому на поміч, до того ж і загони, надані йому царем, тому з їх появою скидалося на те, що прийшла величезна армія. /14/ Наблизившись, він розмістив частину війська позаду бойового ладу еллінів, іншу ж частину вивів на їхні фланги, проте не одважився напасти, остерігаючись засідки, і звелів стріляти з пращ і луків. /15/ Проте коли родосці почали напрочуд влучно стріляти з пращ, а скіфські лучники[150] з такою ж точністю кидати стріли, то Тіссаферн поспішно відступив на безпечну відстань, а за ним подалася і решта війська.
/16/ Відтак до кінця дня елліни йшли попереду, а варвари йшли за ними, причому останні не завдавали еллінам втрат у перестрілці, тому що родосці стріляли з пращ на більшу відстань, аніж перські пращники і лучники. /17/ Але луки у персів були більші, і ті з них, які були підібрані, знадобилися крітцям: вони постійно користувалися ворожими луками і раз-по-раз стріляли на далеку відстань, запускаючи стріли вгору. У селах знайшлося багато матеріалу для тятив, а також свинцевих кульок для пращ. /18/ У цей день, коли елліни розбили табір у зустрічних селах, варвари відійшли, зазнавши невдачі у перестрілці. Наступний день елліни перебули в цих місцях і запаслися провіантом, бо ж у селах було багато хліба. А назавтра вони вирушили в дорогу по рівнині, і Тіссаферн ішов слідом за ними, затіваючи перестрілку.
/19/ Тут елліни збагнули, що квадратне шикування не лише не ставало в пригоді,зважаючи на переслідування ворога, а й спричиняло загрозу і безлад, тому що, коли фланги каре ущільнювалися у вузьких проходах або під час проходження через гори й мости, порушувався сам стрій і просування ускладнювалося. Водночас доводилося стримувати наскоки ворогів; тим часом гопліти, витіснені із шеренг, не могли як слід протидіяти їм. /20/ А коли фаланги знову розтягувалися, то солдати, опинившись поза лавами, розсіювалися, відтак порожніла середня частина флангів. Відтак ті солдати, які повиходили зі строю, коли вороги ішли слідом за ними, не знали, як діяти. Коли доводилося перейти через міст або через якийсь інший вузький прохід, то кожен квапився вперед, щоб випередити інших, що давало ворогам зручну нагоду для нападу. /21/ Зрозумівши в чому річ, стратеги утворили 6 лохів по 100 чоловік у кожному і поставили над ними лохагів, інших же осіб призначили командирами над підрозділами з 50 солдатів (пентекостіями) і над еномотіями[151]. Коли під час просування фланги стискувалися, ці загони залишалися позаду, щоб не ускладнювати дії флангів, і потім ішли окремо. /22/ А коли боки каре розтягувалися, то вони заповнювали порожній простір, якщо він був вузьким, по лохах, а якщо він був широким — по еномотіях; таким чином середина фаланги була заповнена і ймовірність порушень у строю усунута. /23/ І коли треба було перейти через якусь переправу або через міст, лохи переходили по черзі. А якщо лохи були потрібні якійсь частині фаланги, то вони з’являлися туди злагоджено. Ось у такому шикуванні вони зробили чотири переходи.
/24/ На п’ятому переході вони побачили якийсь палац і навколо нього багато сіл, а шлях до них вів по крутих пагорбах, прилеглих до тієї гори, на якій стояв палац. Елліни зраділи, побачивши пагорби, бо ж вороги, що переслідували їх, головним чином, були вершниками, а пагорби ускладнювали їхні дії. /25/ Та коли вони, йдучи вперед, піднялися з рівнини на перший пагорб і спустилися з нього, щоб піднятися на другий, у цей час варвари напали на них і, гнані ударами батогів[152], стали кидати каміння з висот, а також стріляти із пращ та луків. /26/ Багатьох вони поранили
