Щоденник Анни Франк: суміш фальсифікацій та описань жіночих геніталій - Олексій Миколайович Токар

У 1976 році Отто подав до суду на двох німців — Ернста Ромера та Едгара Гейса, які розповсюджували брошури, де стверджувалось що «Щоденник» є підробленим літературним твором (єврейські ЗМІ негайно проголосили німців, які заважали пану Фпанку робити бізнес, неонацистами, хоча у випадку коли єврей Мейер Левін позивався до єврея Отто Франка, ЗМІ воліли взагалі не згадувати про цей процес). В процесі судового розгляду німецькі офіційні експерти провели дослідження почерку і визначили, що весь наданий щоденник був написаний однією людиною. Людина, яка писала щоденник, усюди використовувала кулькову писачку. На нещастя для пана Франка, кулькова писачка не була доступна до 1951 року, тоді як Анна, як відомо, померла від сипняку в 1944 році.

За запитом суду, лабораторія німецької кримінальної поліції у Вісбадені Bundes Kriminal Amt (BKA) провела на спеціальному обладнанні криміналістичне дослідження рукопису, який на той час складався з трьох блокнотів у твердій палітурці і 324 окремих сторінок, оправлених в четвертий блокнот.

Результати досліджень, виконаних в лабораторії БКА, показали, що "значна" частина роботи, особливо четвертий том, були написані за допомогою кулькової писачки. Оскільки кулькові писачки не були доступні до 1951 року, BKA прийшла до висновку, що ці розділи, скоріше за все, були додані пізніше.

Зрештою, BKA чітко визначила, що жоден почерк з щоденника не відповідає відомим зразкам почерку Анни.

Інформацію ВКА, на наполегливе прохання єврейської громади тоді приховали, але пізніше вона випадково стала доступною для дослідників у Сполучених Штатах. На підставі цього звіту, німецький журнал «Der Spiegel» опублікував власне сенсаційне розслідування, яке доводило що деякі редагування зроблені після 1951 року, не все написано однією тією ж рукою, також до щоденника вставлені інші сторінки і змінена їх нумерація — отже весь щоденник є післявоєнною підробкою.

Навіть французький історик П'єр Відаль-Наке (Pierre Vidal-Naquet), єврей і невгамовний критик ревізіоністів, в 1980 р. визнав:

"Де в чому Форіссон правий. Я вже казав публічно, і повторю тут, що коли він показує як саме виправляли текст щоденника Анни Франк, він не правий у всіх деталях, [але] він, звичайно, правий у цілому, тому що зроблена недавно для Гамбурзького суду експертиза показала, що, по суті, цей текст був щонайменше переглянутий після війни, так як [він був написаний] з використанням кулькових ручок, які з'явилися лише в 1951 році. Це зрозуміло, очевидно і точно".

Відомий дослідник голокосту Рауль Хілберг (Raul Hilberg), що написав книгу «Знищення європейських євреїв», у 1985 році виступав в Торонто в якості свідка з боку звинувачення на процесі Ернста Цюнделя — німецько-канадського ревізіоніста. Він заявив під присягою щодо щоденника Анни Франк:

"У моєму розумінні, яке засноване на газетних повідомленнях, у тому, що щоденник Анни Франк який, до речі, я не використовував і не цитував в своїх текстах, є справжнім, за винятком корективів або виправлень, зроблених її батьком після війни. Цілком можливо — як це іноді трапляється з щоденниками померлих людей — він відчував, що повинен був внести певні зміни до щоденника своєї дочки або зробити виправлення в ньому, про які, як зрозуміло з газетних повідомлень, він фактично сам заявив".

На питання щодо справжності щоденника Хільберг відповів:

"Так, існують певні сумніви щодо деяких його частин."

На правій сторінці одночасно присутні почерки і з лівим і з правим нахилом

Отто Франк помер у 1980 році. Оригінал щоденника своєї доньки він офіційно заповів Державному інституту військових архівів в Амстердамі, який в 1981 році передав щоденник до Голландської державної судової наукової лабораторії міністерства юстиції, для перевірки його автентичності. Співробітники лабораторії досліджували почерк та матеріали: чорнила, папір, клей тощо і створили доповідь на 270 сторінках, з якої нібито випливає, що

"обидві версії щоденника Анни Франк були написані нею з 1942 по 1944 рік, і що, незважаючи на виправлення і пропуски, щоденник Анни Франк [тобто опублікована версія щоденника] дійсно містить суть записів Анни, і немає причин, за якими термін "підробка" може бути застосований до роботи редакторів чи видавців книги".

У здатної думати людини така інтерпретація «доповіді» викликає ще більше запитань. Що означає "обидві версії"? Дівчинка вела різними почерками два щоденники паралельно? І як розуміти "незважаючи на виправлення… немає причин, за якими термін "підробка" може бути застосований"? Які можуть бути виправлення при виданні документального свідоцтва? Як експерти з дослідження клею прийшли до висновку, що виправлення настільки незначні, що можна не вважати щоденник підробкою? І що означає загадковий висновок "щоденник Анни Франк дійсно містить суть записів Анни"? Повністю відповідає або лише суть містить? Наскільки точно передана суть — і хто її передавав? Чому ігнорується наявність абсолютно різних почерків в щоденнику, один з яких явно не міг належати Анні Франк? І чому цей дивний документ називається «доповідь»? Експертний висновок — це офіційний документ, він складається за певними правилами, а ми маємо лише заплутані трактування від третіх осіб щодо «доповіді», оригінал котрої чомусь нікому не показують.

Зауважимо, судова наукова лабораторія визнала існування принаймні двох версій щоденника. Хіба Анна Франк залишила дві версії щоденника? Цікаво, в якому вигляді експертам передавали кожну версію? Чому йдеться про «роботу редакторів чи видавців книги»? Якої саме книги? Яким чином видавці книги причетні до аналізу оригіналу?

Врешті-решт, чому нових власників щоденників не задовольнила експертиза проведена рік тому у лабораторії німецької кримінальної поліції?

Апофеозом досліджень щоденників стала зворушлива історія про те, як дослідники лабораторії міністерства юстиції "виявили" серед сторінок щоденників два аркуші написані кульковою ручкою. Текст на цих двох листах був написаний почерком відмінним від почерку Анни і містив анотації до щоденника. У 1987 р. якийсь пан Окелманн з Гамбурга повідомив, що його мати — експерт-графолог пані Окелманн — в 1960 р. перед виданням книги нібито виконувала чергову графологічну експертизу щоденника Анни Франк, і при цьому написала кульковою ручкою два аркуші з анотаціями, які потім випадково залишила серед його сторінок (пан Франк 20 років їх не помічав). Ці листи також були досліджені судової науковою лабораторією міністерства юстиції і жодним чином не піддали сумніву достовірність щоденника, але нібито допомогли знайти відповідь, звідки в щоденнику взялися сторінки, написані кульковою ручкою і іншим почерком. Хоча ми пам'ятаємо, що відповідно до німецької експертизи, кульковою ручкою було написано "значна" частина