Теорія літератури - Соломія Павличко
949
Костецький І. Збірник до 50-річчя. — Мюнхен, 1963—1964. — С. 135. (Далі посилання див. у тексті.)
950
МУР: Збірники літературно-мистецької проблематики. — 36. II. [На правах рукопису]. — С. 103.
951
Шерех Ю. Не для дітей. — С. 264.
952
Новела для тебе // Заграва. — 1946. — № 2.
953
Вибраний Т. С. Еліот. — Мюнхен, 1955; Еліот Т. С. Вбивство в соборі. — Мюнхен, 1963; Вибраний Е. Павнд. — Т. 1. — Мюнхен, 1960.
954
Таким його сприйняв один з найбільших естетів в українській культурі Сергій Параджанов, який за повістю «Тіні забутих предків» поставив у 1964 р. один з найвідоміших своїх фільмів, що відкрив ім’я Михайла Коцюбинського для західного світу. В англійському перекладі повість вийшла 1981 p.: Mykhailo Kotsiubynsky. Shadows of Forgotten Ancestors. — Littleton, Colorado, 1981. Сергій Параджанов також написав сценарій за оповіданням Коцюбинського «Intermezzo», що його у 1970 р. студія імені Олександра Довженка в Києві не прийняла до постановки.
955
Всі твори та листи М. Коцюбинського, за винятком листів до Олександри Аплаксіної, цитуються за виданням: Коцюбинський М. Твори: В 7 т. — К., 1973—1975. У тексті вказуються том і сторінка.
956
309 листів Коцюбинського до Віри зберігаються в Чернігівському музеї Коцюбинського. Вони в основному опубліковані.
957
У Відділі рукописів Інституту літератури АН України зберігаються 330 листів і записок Коцюбинського до Олександри Аплаксіної. В 1938 р. вони були видані окремою книжкою, однак з деякими купюрами, переважно не інтимного, а політичного характеру. Наприклад, були вилучені всі згадки про сина Коцюбинського — Юрія, розстріляного в 1937 р., включно зі згадкою про його пневмонію в п’ятилітньому віці, тощо, а також про Шаляпіна і Грушевського. В найповнішому семитомному виданні Коцюбинського ці листи надруковані з колосальними купюрами, на цей раз особистого плану. Вилучено було все, що могло б вказувати на їхні інтимні стосунки. В «Літописі життя і творчості Михайла Коцюбинського» (Київ, 1965) про ці стосунки немає жодної згадки. Листи Аплаксіної до Коцюбинського не збереглися. Очевидно, він їх знищував, щоб вони не потрапили до дружини. Принаймні натяк на це є в одному з його власних не-опублікованих листів до неї 1906 р.: «Все, что ты пишешь, я сохраняю в своем сердце, бумагу же предаю наиболее почетной и красивой смерти — сожжению» (Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 7, од. збер. 96).
958
Листи М. М. Коцюбинського до О. І. Аплаксіної. — К., 1938. — С. 57.
959
Там само. — С. 60.
960
Там само. — С. 95.
961
Там само. — С. 12.
962
Йдеться про одного з працівників філоксерної комісії.
963
Листи М. М. Коцюбинського до О. І. Аплаксіної. — С. 56.
964
Це місце було вилучене з листа упорядником при публікації, тому цитується за рукописом. (Відділ рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ, ф. 7, од. збер. 279).
965
Листи М. М. Коцюбинського до О. І. Аплаксіної. — С. 67.
966
Там само. — С. 125.
967
Там само. — С. 86.
968
Там само. — С. 48.
969
Там само.
970
Там само. — С. 163.
971
Там само. — С. 216—217.
972
Там само. — С. 126.
973
Там само. — С. 154.
974
Там само. — С. 120.
975
Там само. — С. 119.
976
Там само. — С. 133.
977
Там само. — С. 136.
978
Там само. — С. 127.
979
Там само. — С. 225.
980
Її запропонував Ronald Tobin, аналізуючи Мольєра: «Les mets et les mots: gastronomie et semiotique dans L’Ecole des femmes», Semiotica 51 (1984), і на цій же опозиції Ronald D. Leblanc побудував аналіз «Ревізора» Гоголя: Satisfying Khlestakov’s Appetite: The Semiotics’ of eating in The Inspector General. — Slavic review. — Vol. 47. — № 3 (1988), P. 460—498.
981
Листи M. M. Коцюбинського до О. І. Аплаксіної. — C. 142.
982
Там само. — C. 147—148.
983
Ґеорґе С. Вибрані поезії. — Авгсбурґ, 1952; Рільке Р. М., Гофмансталь Г. фон, Давтендай М. Вибір поезій. — Авґсбурґ, 1953; Антологія німецької поезії. — Авґсбурґ, 1954; Антологія французької поезії. — Мюнхен, 1954; Леконт де Ліль Ш. Поезії. — Мюнхен, 1956; Море і мушля: Антологія європейської поезії. — Мюнхен, 1959; Сім німецьких новел. — Мюнхен, 1962.
984
Одна з них, написана рукою Ореста, збереглася в архіві Олега Зуєвського, який також належав до групи «Світання»:
М. Цуштербендер
ШЕРЕХОВІ & КО[САЧЕВІ]
(з нагоди роз'їзду емаґрації і в порядку літературних підсумків)
Життя і смерть ви провіщали, як оракули.
Про кон’юнктурний ревне дбали резонанс,
Над «Білим світом» Барки умиленно плакали.
І лихословили, і без кінця балакали…
Так, здобули ви слави непомеркні факели
І в край безсмертя — ашуранс!
6.VII.1949
985
У цій статті повторена низка положень із IV розділу книжки «Дискурс модернізму в українській літературі». Тут вони подаються в дещо іншому ракурсі й контексті. (Прим. ред.)
986
История психоанализа в Украине / Составители И. И. Кутько, Л. И. Бондаренко, П. Т. Петрюк. — X.: Основа, 1996.
987
Невірне твердження С. Балея. Див. про це примітку в розділі «Фройдизм як критичний дискурс: Степан Балей» праці «Дискурс модернізму…» в нашому виданні. (Прим. ред.)
988
Фройд З. Вступ до психоаналізу. — К.: Основи, 1998.
989
Вбивство Гонтою своїх дітей — не історичний факт, а суто літературне запозичення із вкрай тенденційної повісті «Вернигора» польського белетриста Міхала Чайковського. Як писав М. Зеров, «запорожці у Чайковського — польські патріоти; навіть гайдамаки у нього в 1768 р. кидають у повітря шапки і вигукують: „Niech żyje Polska!“ У історичного Гонти синів не було, а дружина була православною. (Прим. ред.)
990
Шевченко Т. Гайдамаки // Повне зібр. творів: У 12 т. — К., 1989. — Т.1. — С. 94—95.
991
Там само. — С. 106.
992
Там само.
993
Там само. — С. 92.
994
Грабович Г. Шевченко як міфотворець. — К., 1991. — С. 75.
995
Там само.
996
Шевченко Т. «Як умру, то поховайте…» // Повне зібр. творів: У 12 т. — К., 1989. — Т. 1. — С. 268.
997
Стороженко О. Марко Проклятий // Твори: У 2 т. — К., 1957. — Т. 1. — С. 353.
998
Шевченко Т. // Повне зібр. творів: У 12 т. — К., 1991. — Т. 2. — С. 37.
999
Там само. — С. 358.
1000
Стороженко О. Додатки до «Марка Проклятого» // Твори:
