Індоарійські таємниці України - Степан Іванович Наливайко

той же суфікс, що й укр. ун/ юн: гризун — від гризти, ласун — від ласувати, співун — від співати тощо). У ведах Варуна — найзначніше верховне божество, тотожне слов’янському Дажбогові, грецькому Посейдонові, скіфському Тагимасадові й іранському Ахурамазді, а пізніше — бог вод і морських просторів (детальніше: ТРС, 68–81). Вара — ім’я Парваті, дружини Шіви, який уособлює в тризубі середнє вістря і сам зображається з тризубом — трішулою, досл. «тришилом». Варіша, «Сплячий на водах» — Вішну, Варада, «Даний водами» — Аґні, Варунаві — Лакшмі, дружина Вішну, досл. «Зроджена з води». За міфами, вона постала з Молочного океану, коли боги й асури сколочували його, щоб повернути втрачені під час потопу скарби. Саме тоді, як і грецька Афродита, Лакшмі вийшла з морської піни й стала дружиною Вішну, богинею багатства й добробуту, родинного щастя і затишку. Функціонально й походженням імені вона тотожна балтійській Лаймі й слов’янській Ладі, а в іконографії стоїть або сидить на лотосі. Деякі назви лотоса теж містять компонент вар/ варі, і сьогодні вони — часто-густо чоловічі й жіночі імена: Варджа, Варіджа, Варіґма — «Лотос», досл. «Народжений у воді»; з цих означень лотоса й собі творяться імена, наприклад, Варіджакша — «Лотосоокий».

Таким чином, компонент вар/ вара у гідронімах з основою Сквар цілком може бути споріднений із санскр. vara/vari — «вода», «потік», «ріка». А що ж тоді означає початкове Ск у річкових назвах типу Сквара/Сквира?

Тут знову треба вдатися до Костянтина Багрянородного і перерахованих ним печенізьких фортець на Дністрі, серед яких одна, має безпосередній стосунок до назви Сквира. Це фортеця Сакаката, у назві якої наявний компонент Сака. Спробуємо з’ясувати його значення, тим більше що компонент ката в цій назві вже відомий і означає — «фортеця».

Як ми вже бачили, печенізькі фортеці на Дністрі перегукуються назвами з раджпутськими фортецями в Раджастхані, а печеніги, таким чином, виявляють спорідненість із раджпутами. Саме в родині раджпутського князя Удай Сінха (пор. назви Удайпур — «Удай-місто», Удайґірі — «Удай-гора» в Індії та Удай-ріка, Одайпіль в Україні) народився Шакта, другий з 24 братів, родоначальник знатного раджпутського роду Шактаватів. В індійському епосі ім’я Шак<368>та мав син царя Манасью (Манасві) з династії Пуру і його дружини Саувірі. Жіноче ім’я Саувірі дослівно означає «Сувірка», «Сувірянка», тобто засвідчує, що його носійка — виходиця з племені сувірів. Сувіри ж в індійському епосі тотожні сіндам, а сінди жили в Давній Україні. Більше того, індійські сінди-сувіри споріднені з українськими сіверами, про що вже писалося (ТРС, 10–17). І сувіри і сінди вважаються нащадками Пуру, шостого царя Місячної династії. За «Махабгаратою», Пуру — наймолодший син царя Яяті й кшатрійки Шарміштхи. Яяті зробив його спадкоємцем трону, бо той віддав йому на тисячу років свою молодість, а натомість забрав його старість. Саме від Пуру пішов знаменитий рід — паурави, який згодом став називатися каурави. Прикметно, що у війні, описаній у «Махабгараті», сінди й сувіри билися якраз на боці кауравів. Нагадаємо принагідно, що найстаршим сином царя Яяті, вже від дружини-брахманки Деваяні, був Яду, родоначальник ядавів, тотожних літописним ятвягам. Саме з ядавів походив Крішна.

Дружину царя Пуру звали Каушалья, інакше Каусалья (так само звали й матір Рами, героя «Рамаяни»). Прикметно, що боспорські написи знають жіноче ім’я Кассалія і датується воно ще IV ст. до н.е. Воно з напису на біломармуровому постаменті (зараз в Ермітажі), знайденого 1853 р. на городищі Фанагорія (Таманський півострів). Тобто на території давньої Сіндики, історичної Кімерії. Зміст напису такий:

«Кассалія, дочка Посія, присвятила Афродиті Уранії при Перисаді, архонтові Боспору й Феодосії та цареві сіндів, маїтів, фатеїв і досхів» (КБН, № 972).

Індоарійська наповненість напису очевидна: тут присутні сінди й інші індоарійські племена, які входили до Боспорського царства. Присутній і Перісад, один із п’яти царів боспорської династії Перісадів (пор. українські прізвища Пересад, Пересада, Пересаденко тощо), які, судячи з усього, й походили з племені сіндів; ім’я Перісад має індійські паралелі (див. окрему статтю). Дружину Перісада з наведеного напису звали Камасарія, а це ім’я і собі має індійські відповідники. У ньому компонент кама означає «любов», «кохання». І водночас Кама — індійський бог кохання, син Вішну й Лакшмі. А Лакшмі якраз тотожна балтійській Лаймі та грецькій Афродиті, син якої — Ерот, уже грецький бог кохання (ТРС, 100–117).

Ім’я Шакра, «Могутній», в індійській міфології має Індра — цар богів і ватажок небесного воїнства. Ім’я його рясно відбите в бал<369>тійській і слов’янській міфології та фольклорі, про нього не раз згадує «Влесова книга». Індрані, дружина Індри (пор. Елза Індране — відома латиська письменниця) звалася Шачі — «Могутня», що спонукає згадати місто Шацьк і Шацькі озера на Волині — ареалі з потужним індоарійським пластом. В Україні є водойма з назвою, спорідненою з назвою Сквира: біля Сосниці на Чернігівщині під 1666 роком фіксується озеро Сквирень, яке згодом виступає під назвою Сквиринець. Сюди ж долучаються місто Саки в Криму й однойменне озеро, інша назва якого — Саське. Очевидно, що назви Шацьк і Сквира, Шацькі озера й озеро Сквирень/Сквиринець об’єднує спільний компонент шак/сак/ск із значенням «дужий», «сильний», «могутній», споріднений з індоіранським шак/ сак — «могти». Сквирка — притока Росі, а іншою притокою Росі є Саковиця, по-санскритському Шакаваті, хінді — Сакаваті. Тож санскр. шак (хінді й іран. сак) досить рясно відбите в українських назвах, а зокрема, що особливо важливо, у гідронімах. Воно відбите і в назві однієї з печенізьких фортець на Дністрі — Сакаката. Назва її в такому разі тлумачиться як «Сильна/Могутня фортеця».

Важливо й те, що річка Сквирка (Сквира, Сквира-Руда) — притока Росі. А назву Рось, як і етнонім Русь, ми пов’язуємо з санскр. vrisha (хінді vrish) — «самець», «бик». Де початкове в відпало, як це іноді має місце на слов’янському й індійському грунті: врожай і рожай, Владислав і Ладислав, Володимир і Ладимир, санскр. врішабга і рішабга — «бик». Цю думку підтримують і найдавніші писемні фіксації гідроніма Рось: Рша, Ръсь, Рсь тощо (СГУ, 475). Тобто назва Рось тлумачиться як Бик, Самець. Таке тлумачення підтримує назва ще однієї притоки Росі — Роська, яка має другу писемно зафіксовану назву — Самець (детальніше: ТРС, 28–38). Тому гідроніми Сквара, Скварівка можна співвіднести з санскр. shakvara —