Дух животворить… Читаємо Сковороду - Юрій Барабаш

class="book">Телескоп. — 1831. — Ч. I. — № 24. — С. 578.(обратно) 168

Гоголь Н. Полн. собр. соч.: В 14 т. — М., 1937–1952. — Т. VIII. — С. 333–334.

(обратно) 169

Див.: Софронова Л. Принцип отражения в поэтике барокко. // Барокко в славянских культурах. — М., 1982.

(обратно) 170

Вишневская И. Гоголь и его комедии. — М., 1973. — С. 156.

(обратно) 171

Гоголь Н. ПСС. — Т. VIII. — С. 248.

(обратно) 172

Там само. — С. 282–283.

(обратно) 173

Там само. — Т. XII. — С. 381.

(обратно) 174

Исповедь Блаженного Августина, епископа Иппонского. // Богословские труды. — Сб. XIX. —М., 1978.

(обратно) 175

Чижевский Д. О «Шинели» Гоголя. // Философская и социологическая мысль. — 1994. — № 5–6. — С. 94.

(обратно) 176

Гоголь Н. ПСС. — Т. VIII. — С. 459. Тут доконечне одне застереження. Навряд чи має рацію М. Вайскопф, коли вважає зіставлення Д. Чижевським теми «пристрастей» («задоров») у Гоголя та Сковороди «сумнівним» на тій підставі, що вона, ця тема, є, мовляв, універсальною назагал для християнсько-моралізаторської, містичної літератури (див.: Вайскопф М. Сюжет Гоголя. Морфология. Идеология. Контекст. — М., 1993. — С. 213–214). Раз — що на цю універсальність, традиційність звертав увагу, як бачимо з наведеного вище його зауваження, сам Чижевський, тож «підправляти» вченого немає жодної потреби. По-друге, універсальність, типологізм теми аж ніяк не заперечує (з чого, вочевидь, і виходив Чижевський), так би мовити, «правності» зазначеного зіставлення, радше навпаки, потверджує його обґрунтованість як окремішнього вияву загальної закономірності. Що ж до того, що в пізніших працях про Сковороду, зокрема в останній, 1974 року, Чижевському цю проблему нібито «довелося… зняти», то для такого висновку немає підстав. Не вважаючи за потрібне (поготів у німецькомовній публікації) повторювати порівняльний розгляд сковородинівської пісні 10-і з міркуваннями Гоголя з «Мертвих душ» про «пристрасті», Чижевський зовсім не відмовляється від самої ідеї зіставлення під цим оглядом обох письменників, він лише вводить проблему в ширший історично-теоретичний контекст, наголошуючи не на прямому «впливі» (котрого, як дослідник розуміє, не було), а якраз на типології, «конверґентній» схожості. Висловлені М. Вайскопфом сумніви особливо подивляють з тієї причини, що в його власній, щойно згаданій книзі «Сюжет Гоголя» зіставлення Гоголя і Сковороди проходять наскрізним лейтмотивом, і це, до речі, зисковно вирізняє її (попри контроверсійність тих чи тих, і то достоту численних, конкретних прикладів) з широкого потоку гоголезнавчої літератури (див. також: Вайскопф М. M. В. Гоголь і Г. С. Сковорода: проблема «зовнішньої людини». // Сковорода Григорій: образ мислителя. — К., 1997).

(обратно) 177

Гоголь Н. ПСС. — Т. VIII. — С. 462.

(обратно) 178

Эрн В. Григорий Саввич Сковорода. Жизнь и учение. — М., 1912. — С. 89, 9).

(обратно) 179

Чижевський Дм. Історія української літератури. — Кн. 2. — Прага, 1942. — С. 51.

(обратно) 180

Терц Абрам. В тени Гоголя. — Лондон, 1975. — С. 350.

(обратно) 181

Данилевский Г. Украинская старина. Материалы для истории украинской литературы и народного образования. — X., 1866. — С. 22.

(обратно) 182

Шевченко Т. Повне зібр. творів: У 12 т. — Т. 5. — К., 2003. — С. 208.

(обратно) 183

Стеллецкий Н. Странствующий украинский философ Григорий Сковорода. // Труды Киевской духовной академии. — 1894. — № 7. — С. 454.

(обратно) 184

Попов П. Шевченко і Сковорода. — С. 219.

(обратно) 185

Сочинения князя А. А. Шаховского. — СПб. — 1899. — С. VII.

(обратно) 186

Гідне подиву, що дехто з дослідників, і то далеко не останнього ряду, примудрявся знаходити у водевілі А. Шаховського ознаки «великої майстерності» (Айзеншток И. И. П. Котляревский. // Котляревский И. Сочинения. — Ленинград, 1969. — С. 38). Що то означає — непереборне бажання умастити «старшого брата»!

(обратно) 187

Мишанич О. Григорій Сковорода. (1722–1794). // Сковорода Григорій. Твори: В 2 т. — Т. 1. —К, 1994. — С. 30. Питанням мови Сковороди (переважно в ракурсі поетики) цікавився Д. Чижевський — див.: Чижевський Д. Історія української літератури. Від початків до доби реалізму — Тернопіль, 1994; його ж: Українське літературне бароко. — К., 2003. Ґрунтовна розвідка на цю тему — «Пролеґомена до вивчення мови та стилю Г. Сковороди» — належить Ю. Шевельову (Шереху) — див.: Шерех Юрій. Пороги і Запоріжжя, література. Мистецтво. Ідеології — Три томи. — Т. III. — X., 1998. Деякі аспекти цієї проблематики заторкувалося вище у зв’язку з критикою міркувань про мову Сковороди російського дослідника Л. Софронової.

(обратно) 188

Грабович Г. До історії української літератури. Дослідження, есе, полеміка. — К., 1997. — С. 15.

(обратно) 189

Див.: Барабаш Ю. Про дифузійні процеси і явища в історії українського письменства. // IV Міжнародний конгрес україністів. (Одеса.