Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно! - Олена Гриб
Щоправда, я не дуже стараюся їх почути.
– Ми з Ланом шукали тебе до ранку, Рено!
Бідолахи!
– А хіба не ви з Ланом відправили мене в місто?
Яскраво-сині очі на пів обличчя – гарне видовище, проте зціплені зуби і кулаки його зіпсували.
– Що?!
Цілком щире здивування, на мій погляд
– Лан знав, де я, – довелося перейти до захисту.
– Лан? – Гартонець зло розсміявся. – Лану ти пообіцяла бути в своїй кімнаті! У своєму ліжку!
Марно він натякнув щодо ліжка. Я почала злитися по-справжньому, і нічим добрим це закінчитися не могло.
Тож ти, дорогий чоловіче, не про мене турбувався, а про роги свої дбав? А то недогледиш трохи – і виростуть вони міцні та гіллясті, на радість ворогам і на сміх друзям. Мабуть, до ранку голову чухав, перевіряючи, чи не проростають мої розваги. Ну то можу тебе запевнити, шановний господарю і повелителю: поки сміливо носи капелюх, він не стовбурчитиметься! Але якщо не поквапишся з розлученням, обіцяним у день весілля, і не поясниш, задля чого все це взагалі затівалося, готуйся до зловтішного перешіптування за спиною і фальшивих співчуваючих усмішок!
Фізіономія Гента темніла з кожним моїм словом, проте мене, що називається, понесло. Я розповіла, що всі чоловіки – сволота. І що вся сволота – чоловіки. Загалом, саме ця тема стала основою довгого монологу, насолодитися яким підійшли навіть неживі слуги. Вони схвально кивали, і я зрозуміла – нічні в експериментах використовували обидві статі. І взялася за вампірів. Щоправда, лиш доти, доки Дайлен не розігнав їх, використовуючи слово «Пішов!».
Ну а коли глава Сім’ї легко опустився на лавку і милостиво кивнув: «Прошу вас, продовжуйте. Так цікаво, немов у театрі!», моя розсудливість тимчасово втекла. Нічний дізнався думку відьми про звірят, про правління і про нишпорення в чужих речах, а також із поблажливою усмішкою прослухав кілька перших сторінок Зеленого Блокнота. На щастя, у мене вистачило розуму не розкидатися ілюзіями. Краще прибережу це як козирну карту.
– Рено, я зараз усе тобі поясню, – голос гартонця пробився до моєї свідомості.
Ненавиджу цю фразу! Як стверджує бабуся, після неї починають активно замилювати очі.
– Можеш спробувати.
– Тільки ходімо в дім, – зовсім миролюбно попросив Гент.
Я зраділа. Найстрашніша ганьба для гартонця – скандал на людях, і, схоже, заради мого заспокоєння він готовий піти на деякі поступки. Тепер головне – не упустити шанс.
