Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Террі Гудкайнд
Бердіна дивилася скептично. — І яких же?
Верна знизала плечима. — Іноді в книгах з неповними пророцтвами, на зразок цього, залишають чисті сторінки про запас, на випадок, якщо в майбутньому новий пророк завершить пророкування.
Бердіна вперлася кулаками в стегна. — Чудово. Ось і відповідь на одне з питань. Коли я переглядаю книгу, я згадую те, що прочитала. Можливо, я багато чого не розумію, але загальний зміст я все ж пам'ятаю, пам'ятаю, що я це вже читала колись. Отже, чому ж я не можу пригадати жодного слова з тих частин, які відсутні в цій копії?
— Перше, що спадає на думку, це що ти не можеш нічого згадати просто тому, що на порожніх сторінках не було нічого. Як я вже говорила, порожні сторінки міг залишити той, хто робив копію.
— Ні, я мала на увазі не це. Я хочу сказати, що головна властивість пророцтв — це їх довжина. Оскільки ти володієш даром, ти можеш повніше зрозуміти прочитане. Але не я. А так як я ніколи не могла правильно зрозуміти пророцтва, я більше пам'ятаю їх зовнішній вигляд. Я пам'ятаю, якими довгими вони були. Це пророцтво не повне. Я ніколи не розуміла їх, але добре пам'ятаю, якими довгими вони мені здавалися, і як важко було вловити зміст такого довгого пророцтва.
— Коли щось важко зрозуміти, воно завжди здається більш довгим, ніж є насправді.
— Ні. — Бердіна осудливо відвернулася. — Не те. — Вона повернулася до останнього пророцтва і перевернула сторінку. — Ось тут тільки одна заповнена сторінка, а за нею кілька порожніх. Не можу сказати, що я так само добре пам'ятаю інші книги, але з деяких причин саме цю я читала найбільш уважно. Можу сказати, що я абсолютно впевнена — пророцтво було набагато довше. Я не змогла б з упевненістю сказати, якої довжини були інші пророцтва, але напевно знаю, що це, останнє, займало більше ніж одну сторінку. Воно було набагато довше, ніж те, що я зараз бачу перед собою. Не має значення, наскільки точно я пам'ятаю його зміст або кількість сторінок, але впевнено стверджую, що воно займало значно більше ніж одну сторінку.
Це було те підтвердження, якого чекала Верна.
— Поки що я не бачу сенсу в усьому цьому, — продовжувала Бердіна, — хоча я й правда пам'ятаю цю частину. Там мова йде про самий початок розгалуження, яке має відношення до заплутаного питання повернення до витоків магії, потім про розкол орди, перекручення справи Творця — ця частина, щонайменше, дуже нагадує Імперський Орден — але нічого іншого я згадати не можу. Все, що має бути після згадки про «вождя, який втратив довіру» немов стерто.
І я не вигадала це, Верна, зовсім ні. Я не можу сказати, чому я так впевнена в тому, що подальша частина тексту відсутня, але це так. Але ще більше мене турбує не те, чому ця частина тексту пропала з книги, а те, чому зміст зниклого тексту стерся з моєї пам'яті?
Верна нахилилася ближче і підняла брову. — Тепер, люба моя, це питання турбує і мене.
Бердіна виглядала враженою.
— Ти хочеш сказати, що зрозуміла, про що я кажу? Ти мені віриш? — Верна кивнула.
— Боюся, що так. Я не хотіла впливати на твою думку. Мені потрібно було, щоб ти підтвердила мої підозри.
— Значить, от що цікавило Енн, і вона хотіла, щоб ми перевірили…
— Саме це. — Верна перебрала кілька книг, розкиданих по столу і, нарешті, знайшла ту, яку шукала. — Подивися сюди. Ця книга викликає у мене, мабуть, найбільше занепокоєння. Незмінні Витоки — надзвичайно рідкісне пророцтво, яке було написано у формі закінченої історії. Перш ніж піти з Палацу Пророків на пошуки Річарда, я вивчала її. Я знала цю історію практично напам'ять. — Верна перегорнула сторінки. — Тепер сторінки книги повністю чисті і я не можу пригадати з неї жодного слова, крім того, що її зміст мав якесь відношення до Річарда. Але я поняття не маю, яке саме.
Бердіна вдивлялася в очі Верни так, як це могла робити тільки Морд-Сіт. — Таким чином, це означає, що у нас якісь неприємності і найскоріше вони загрожують лорду Ралу.
Верна глибоко зітхнула, так, що затремтіло полум'я декількох свічок неподалік від неї.
— Я б збрехала, якщо почала б заперечувати це, Бердіна. Хоча текст, якого бракує, ми і не можемо згадати, він все ж відноситься до часу після народження Річарда. У мене немає припущень щодо природи цієї проблеми, але, зізнаюся, мене це дуже турбує.
Поведінка Бердіни змінилася. Зазвичай вона була самою добродушною з усіх Морд-Сіт, з якими Верні доводилося мати справу. Бердіна сприймала навколишній світ просто і по-дитячому радісно. Часами вона могла бути жвавою і цікавою. Незважаючи на пережиті незгоди, на які не раз скаржилися інші, на її обличчі зазвичай сяяла безпосередня посмішка. Але при думці про загрозу Річарду вона моментально змінилася. І тепер це була справжня Морд-Сіт, підозріла, холодна, грізна.
— Чому це сталося? — Вимогливо запитала Бердіна. — Що це означає?
Верна закрила книгу, повну чистих сторінок. — Я не знаю, Бердіна. Правда, не знаю. Енн і Натан спантеличені так само, як і ми. А Натан — дуже сильний пророк.
— Що означає глава про людей, які втратили віру в свого вождя?
Для людини, що не володіє даром, Бердіна дуже точно зуміла виділити ключову частину цього непрямого пророцтва.
— Ну… — Верна обережно підбирала слова, — це може означати дуже багато. Важко сказати відразу…
— Можливо, і важко. Для мене. Але не для тебе.
Верна відкашлялася.
— Розумієш, я ж не знавець пророцтв. Але думаю, це має якесь відношення до Річарда.
— Це я
