Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд
— Не повинен, — відрізала Келен. — Він усвідомив, що, якщо поведе нас проти Ордена, ми втратимо всяку надію на свободу для прийдешніх поколінь. Він сказав, що люди не розуміють ще, що таке свобода, і не будуть битися за неї.
— Він просто повинен проявити себе. — Енн почервоніла. — Повинен проявити себе вождем, і тоді люди підуть за ним.
— Річард каже, що не він повинен проявити себе, а люди повинні довести, що вони його гідні.
— Маячня якась, — здивовано моргнула Енн.
— Хіба?
— Ну звичайно! Хлопчисько був названий у пророцтві багато століть тому. Я сторіччями чекала його народження, щоб він повів нас за собою в цій боротьбі.
— Невже? Тоді чому ти перечиш рішенню Річарда, якщо ти лише повинна слідувати за ним? Він прийняв рішення. Якщо він той вождь, що тобі потрібен, ти повинна підкорятися йому, а отже, його рішенню. Отже пророцтво вимагає зовсім іншого! Річард не вірить у пророцтва. Він вважає, що ми самі визначаємо нашу долю. І я з ним згодна: сліпе слідування пророцтвам штучно вибудовує ланцюжок подій. Необгрунтована віра в пророцтва сама по собі — в якомусь містичному сенсі — руйнує життя людей. — Енн примружилася.
— Річард — той, хто названий у пророцтві, поведе нас проти Імперського Ордена. Це боротьба за саме існування магії в цьому світі! Як ти не розумієш? Річард народжений для цієї битви. Ми повинні повернути його!
— Це все через тебе, — прошипіла Келен.
— Що? — Енн поблажливо посміхнулася. — Келен, що ти говориш? Ти ж мене знаєш, знаєш, що ми боремося за збереження магії. Якщо Річард не очолить нас, у нас не буде ні найменшого шансу.
Келен різким рухом схопила сестру Алессандру за горло.
— Не ворушись, — процідила вона крізь зуби. — Або я випущу силу сповідниці. Енн благально підняла руки.
— Келен, ти що, збожеволіла? Відпусти її. Заспокойся.
— Дорожній щоденник. Кинь його в огонь, — звеліла Келен.
— Що?! Нічого подібного я не зроблю!
— Негайно. Або сестра Алессандра буде моєю. А коли я розберуся з нею. Кара подбає про те, щоб ти кинула дорожній щоденник в вогонь. Навіть якщо в тебе будуть переламані усі пальці.
Енн нервово озирнулася на Кару.
— Келен, я знаю, ти засмучена, я тебе розумію, але ми — з тобою. Ми теж любимо Річарда. І теж хочемо зупинити Імперський Орден. Ми…
— Ми? Якби не ти і твої сестри Світла, нічого цього взагалі б не сталося! Все через тебе! Не через Джегана, не через Імперський Орден, а через тебе!
— Ти з глузду…
— Ти одна відповідаєш за те, що зараз відбувається. Як Джеган просмикує кільце в губу своїм рабам, ти просмикнула кільце в ніс своєму рабу — Річарду! Ти одна відповідаєш за всіх, хто вже загинув, і за всіх, кого ще доведеться втратити в цій кривавій бійні, яку ти обрушила на нашу землю. Ти, а зовсім не Джеган всьому виною!
Лоб Енн покрився потом.
— Та що, в ім'я Творця, ти несеш?! Келен, ти ж мене знаєш! Я була на вашому весіллі. Я завжди була на вашому боці. Я всього лише слідувала пророцтвам, щоб допомогти людям.
— Ти створюєш умови, щоб ці пророцтва збувалися! Без тебе вони б залишилися порожніми словами! Передбачене сталось лише тому, що ти сліпо слідувала прогнозам!
Енн вислухала її зі стійким спокоєм.
— Келен, я можу лише уявити, що ти зараз відчуваєш, але тепер ти дійсно втрачаєш розум.
— Невже? Невже, аббатиса? Чому сестра Ніккі забрала мого чоловіка? Відповідай! Чому? — Лице Енн потемніло.
— Тому що вона — зло.
— Ні. — Келен ще міцніше стиснула горло Алессандри. — Через тебе. По-перше, якби ти не відправила Верну в Новий світ з наказом доставити Річарда через бар'єр в Старий світ…
— Але в пророцтві сказано, що Орден захопить світ і знищить магію, якщо ми не зможемо йому завадити! У пророцтвах сказано, що Річард — єдиний, хто поведе нас! Що Річард — єдиний, у кого є шанс на перемогу!
— І ти втілила мертве пророцтво в життя! Сама. Особисто. Тому що сліпо вірила мертвим словами, замість того щоб думати! Ти тут не для того, щоб підтримати вибір проголошеного тобою вождя, не для того, щоб домовитися з ним, а щоб обрушити на нього пророцтво! Смикнути за кільце в носі! Якби ти не відправила Верну за Річардом, що б тоді було, аббатиса?
— Але, але… Орден…
— Орден? Орден як і раніше сидів би собі в Старому світі, за бар'єром! Вірно? Три тисячі років цей магічний бар'єр витримував тиск Ордену — чи йому подібних, — не-даючи їм обрушитися на Новий світ. Через те, що ти веліла захопити Річарда і силою притягнути в Старий світ, заради рабського слідування мертвим словам, він зруйнував бар'єр і тим самим відкрив Ордену шлях в Новий світ, в Серединні Землі. Тепер Орден вирізає мій народ, відняв у мене чоловіка! І все через тебе! Не будь тебе, нічого б цього не сталося! Не було б ні війни, ні трупів у містах Нового світу, ні тисяч мертвих чоловіків, жінок і дітей, вирізаних мерзотниками з Імперського Ордена! Нічого б цього не було! Через тебе і твої дорогоцінні пророцтва розірвалася завіса і на світ обрушилася чума. Цього ніколи б не сталося, якби ти не намагалася нас усіх «врятувати» від пророцтва. Я навіть згадати боюся про тих дітей, що вмирали на моїх очах від чорного мору. Дітей, що дивилися мені в очі і запитували, чи видужають вони, а я була змушена говорити їм «так», хоч точно знала, що вони не доживуть до ранку. Ніхто ніколи не дізнається, скільки людей померло. Нікого не залишилося, щоб згадати про маленькі села, спустошені