Буря Мечів - Джордж Мартін

— От і добре. І я теж молитимуся. Богам і давнім, і новим.

Коли дівчина пішла, Кетлін повернулася до батька й поправила ріденький білий чуб у нього над чолом.

— Едард і Брандон,— стиха зітхнула вона.— А можливо, з часом і Гостер. Як тобі це?

Батько не відповів, але вона відповіді й не чекала. Стукіт дощу по даху змішувався з батьковим сопінням, а вона в цей час думала про Джейн. Здається, у дівчини і правда чуле серце, як Роб і казав. І широкі стегна, а це, може, навіть важливіше.

Джеймі

За два дні, що втікачі їхали спершу по один бік королівського гостинця, тоді по другий, вони бачили тільки нескінченну руїну — милі й милі почорнілих ланів і садів, де стовбури мертвих дерев стриміли в небо, як лучницькі частоколи. Мости теж були спалені, а що річки розлилися після осінніх дощів, доводилося шукати броду. Ночі оживали від вовчого виття, а от людей видно не було.

У Дівоставі над замком, розташованим на пагорбі, й досі маяв червоний лосось лорда Мутона, але на мурах міста не було нікого, брама виявилася розтрощеною, половина домівок і крамниць — попалена й розграбована. Не було живої душі, окрім хіба кількох бродячих псів, які тікали, зачувши наближення вершників. Ставок, який дав назву місту і в якому, за легендою, купалася з сестрами Джонкіл, коли її вперше побачив Флоріян Фігляр, був настілки завалений гнилим трупом, що вода перетворилася на густу сіро-зелену гноївку.

Кинувши на це один погляд, Джеймі заспівав:

Шість панну чистому ставку...

— Що ви робите? — вигукнула Брієнна.

— Співаю. «Шість панн у ставку». Певен, ти цю пісню чула. Про сором’язливих панянок. Як-от ти. Лише трохи вродливіших, це я гарантую.

— Тихо,— застерегла дівчина з таким виразом на обличчі, наче понад усе хотіла б зараз лишити його плавати в тому ставку разом з трупами.

— Будь ласка, Джеймі,— попросив кузен Клеос.— Лорд Мутон — підданий Річкорину, хіба нам треба, щоб він зараз виїхав із замку? Та й серед руїн можуть чаїтися інші вороги...

— Її чи наші? Бо це не одне й те саме, братику. Мені аж пече — так хочеться побачити отой її меч у ділі.

— Якщо не замовкнете, мені не лишиться іншого вибору, як запхати вам кляп у рота, Царевбивце.

— Розкуй мене — і до самого Королівського Причалу я вдаватиму німого. Так буде чесно, дівко?

— Брієнна! Мене звати Брієнна!

Сполохані її голосом, у повітря злетіли три ворони.

— Скупатися не хочеш, Брієнно? — розреготався Джеймі.— Ти — панна, а он тобі ставок. Я тобі спинку потру.

«Колись я тер спинку Серсі — коли ми ще дітьми жили в Кичері Кастерлі».

Розвернувши коня, дівчина поїхала геть. Джеймі з сером Клеосом крізь попіл Дівоставу рушили за нею. За півмилі у навколишній світ знову почала прокрадатися зелень. Джеймі відчув полегшу. Випалена земля занадто настійливо нагадувала йому про Ейриса.

— Вона вирішила їхати на Сутінь-діл,— пробурмотів сер Клеос.— Але безпечніше було б узбережжям.

— Безпечніше, зате повільніше. Я за Сутінь-діл, братику. Якщо по правді, я вже знудився в твоєму товаристві.

«Може, ти і Ланістер наполовину, але до моєї сестри тобі як до неба».

Ніколи Джеймі не міг надовго розлучатися зі своїм двійням. Навіть у дитинстві, коли вони прокрадалися одне до одного в ліжечко й засинали, сплівши руки. Навіть у материнському лоні. Задовго до того, як розквітла сестрина жіночність, а Джеймі змужнів, вони, спостерігаючи за кобилами й кіньми в полях і за псами й сучками на псарні, наслідували їх. Одного разу їх за цим застукала материна покоївка... він не пригадує, чим саме вони займалися. Але це страшенно нажахало леді Джоанну. Покоївку вона відіслала геть, спальню для Джеймі веліла обладнати в іншому кінці Кичери Кастерлі, поставила вартових під спальнею Серсі, а дітям наказала ніколи більше такого не робити, бо вона змушена буде все розповісти лорду-батькові. Але не варто було боятися. Скоро по тому вона померла, народжуючи Тиріона. Джеймі заледве пригадує, яка його мати була з лиця.

Можливо, Станіс Баратеон і Старки зробили Джеймі послугу. Вони рознесли плітку про інцест по всіх Сімох Королівствах, тож уже нема чого приховувати. «Чого я не можу відкрито взяти шлюб із Серсі й ділити з нею ліжко щоночі? Он дракони завжди брали собі за жінок власних сестер». Сотні років септони, лорди, простолюд заплющували на Таргаріенів очі, то нехай так само чинять і з домом Ланістерів. Це, звісно, підірве законність претензій Джофрі на корону, але Робертові завоювати Залізний трон допомогли мечі, тож мечі так само здатні допомогти Джофрі його втримати, хай чий він син. «Можемо одружити його з Мірселлою, коли відішлемо Сансу Старк до матері. Таким чином покажемо королівству, що Ланістери — понад законом, як боги й Таргарієни».

Джеймі вже вирішив віддати Сансу, і молодшу її сестру теж, якщо тільки вдасться її розшукати. Звісно, втраченої честі йому це не поверне, але його забавляла ідея додержати обіцянку, коли всі очікують від нього зради.

Втікачі саме проїздили пшеничне поле й невисокий мур, коли Джеймі зачув позаду неголосний шелест, так наче в повітря злетіла дюжина птахів.

— Лягай! — крикнув він, падаючи на шию коня. Мерин, якому стріла поцілила в крижі, заіржав і став дибала. Ще кілька стріл пролетіло мимо. Джеймі бачив, як сер Клеос стрибнув з коня, але вивернув ногу, яка заплуталась у стремені. Ступак поніс, тягнучи Фрея за собою; той кричав, а голова його билася об землю.

Мерин Джеймі важко тупав геть, від болю пирхаючи і фиркаючи. Сам Джеймі викрутив шию, шукаючи очима Брієнну. Вона досі сиділа на коні; зі спини та з ноги в неї стирчало по стрілі. Але вона, здавалося, цього не відчувала. Вихопила меч і розвернулася, шукаючи стрільців.

— За муром,— гукнув Джеймі, силкуючись розвернути свого напівосліплого від болю коня в напрямку загрози. Повіддя заплуталось у клятих ланцюгах,