Запасна наречена. У відпустку в інший світ - Анна Лерой

Кімнату мені виділяють у бічному коридорі. Судячи з усього, у місця, де я перебуваю, прямокутна форма. Від вузла переміщення широкий коридор розходиться у два боки - світлий явно спеціально оздоблений для дівчат, а другий — стриманіший, службовий, де шпалери темніші, прикрас немає, а дверей від сили кілька, і на віддалі від вузла. Тож комусь в еркері квіточки нюхати, а комусь зовсім в інший бік. Хоча й зрозуміло — прибилася тут десята, незрозуміло хто. На мене не розраховували. Але радує, що турбуються, намагаються догодити, не вигнали ж!

На квіточки я все ж іду дивитися... Але щойно підходжу до вікна, про рослинність одразу ж забуваю, бо бачу околицю. 

Усе, що внизу, це місто — величезне, нескінченне місто — з баштами, мостами, переплетенням будинків і вулиць, з площами і статуями... Причому не сказати, що місто несучасне. Незважаючи на деякі дивні рішення і надмірності в архітектурі, там багато скла і досить витончені силуети висотних будівель, кольорові серпанки, які здіймаються в повітря, яскраві промені — ніби підсвічування — по всьому місту. І складається враження, що цей замок чи що воно таке, де я перебуваю, теж частина одного міста. Просто розташований трохи на висоті, може, на холмі.

Загалом, я в захваті! Можна було б ще фото зробити, але на жаль...

— Сейло, кімнати готові, — прошелестів уже знайомий мені слуга, рученькою провів, пропонуючи пройти. Але коли я вийшла з еркера, то чоловік в ту ж мить зник. 

А біля кімнати я застигаю на місці. Річ у тім, що біля неї теж стоїть ваза з букетом. І добре б такі знаки уваги надали всім дівчатам. Але ні, комусь дісталися подарунки, комусь ні. І якщо Еллі зраділа, то я дивлюся на букет як на щось отруйне. Квіти розкішні, але це занадто для мене. І я не за шанувальниками сюди перемістилася, а просто у відпустку. Тут мені дивний залицяльник не потрібен!

До букета додається анонімна картка: «Я вражений твоєю красою».