Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич

– Мені його слова ні про що не говорять, –  знизала плечима Інга, – Мені невідомі закони, які керують вашим світом.

– Закони ці не такі вже й складні, повір мені. Не думаю, що вони надто вже відрізняються від тих, які правлять у вашому світі. Тож звільни свої бажання і розслабся.

Промовивши так, Бір узяв до рук статуетку, що стояла в нього на столі, поставив її на долоню і взявся розглядати. 

Статуетка зображала дві оголені постаті: чоловіка і жінку. Жінка, закутана довгим волоссям, наче найлегшим одягом, стояла на колінах біля ніг чоловіка, а той тримав біля її шиї довгий і гострий ніж. 

Бір навмисне виліпив статуетку таким чином, щоб вона показувала повну владу чоловіка над жінкою.  Жінка уклінна – символ влади над тілом, ніж біля шиї – символ влади над душею. 

Створюючи статуетку за допомогою заклинань, Бір продумував кожну її деталь, намагаючись нічого не упустити, не залишити Інзі жодного шансу вислизнути з пут приворотних чар.

– Подобається? – запитав він солодким голосом, помітивши, що дівчина розглядає статуетку з неприхованою цікавістю.

– Гарна цяцька, – промовила Інга, – але мені вона не подобається.

– Можливо, ти неправильно розумієш її сенс? – усміхнувся Бір, простягаючи статуетку ближче до обличчя Інги,  – Придивися краще!

– На мою думку, все дуже очевидно! – фиркнула вона.

– Не зовсім так... Ось візьми, сама відчуй її енергію.

Інга насупилася, і рука її проти волі потягнулася до статуетки.

Голова легенько запаморочилася, у скронях застукало, але дівчина списала цю раптову слабкість на нестачу сну і хвилювання останніх днів.

Бір з готовністю поставив статуетку на її розкриту долоню. 

Інга здригнулася, коли холодний віск торкнувся шкіри.

Вона зачаровано роздивлялася фігурки. Їй здавалося, що вона бачить, як злякано тремтить дівчина, і як грають під грубою шкірою чоловічі м'язи.

– Що тепер скажеш? – голос чаклуна донісся до її вух як крізь товщу води.

У голові в Інги щось вибухало й гуркотіло.

Вона слабко посміхнулася і хотіла поставити статуетку на стіл, але та немов прикипіла до її руки.  А потім фігурки й справді почали оживати, наливатися фарбами і рухом. 

Інга побачила на місці жінки себе: покірну і зламану, а на місці чоловіка  – чаклуна Біра, відчула як крижане лезо легенько тисне на її горло.