Воно - Стівен Кінг

вони не продовжують рости й після смерті», – подумав Білл і здригнувся.

Якийсь час він пильно вдивлявся у цю фотографію, а потім уже збирався закрити альбом, і тоді те, що було трапилося у грудні, трапилось знову.

Очі Джорджа на фото ворухнулись. Вони обернулися, щоб зустрітися з очима Білла. Штучна усмішка Джорджа «скажи сир» перетворилася на моторошний вищир. Праве око поникло, закрилось підморгуючи: «Скоро побачимось, Білле. У моїй шафі. Може, й цієї ночі».

Білл жбурнув альбом через кімнату. Ляснув долонями собі по губах.

Альбом вдарився об стіну й упав на підлогу, розкрився. Перегорталися його сторінки, хоча жодного протягу не було. Альбом сам себе розкрив знову на тій самій жахливій фотографії, під якою містився підпис «ШКІЛЬНІ ДРУЗІ 1957—1958».

З фотографії почала точитися кров.

Білл сидів помертвілий, язик у його роті розпух на якусь давучу балабуху, шкіра взялася мурашками, дибки стало волосся. Він хотів закричати, але ледве чутне пхикання, що виповзло з його горла, либонь, було найкращим, на що він був здатен.

Кров розтеклася по аркушу й почала скрапувати на підлогу.

Білл кинувся геть з кімнати, грюкнувши за собою дверима.

Розділ 6. Один із зниклих: історія з літа 1958 року 1

Не всіх їх було знайдено. Ні, не всіх їх було знайдено. І час від часу робилися хибні припущення.

2 З газети «Деррі Ньюз» за 21 червня 1958 року (шпальта 1): ЗНИКНЕННЯ ХЛОПЧИКА ВИКЛИКАЄ НОВІ ПОБОЮВАННЯ

Едварда Л. Коркорана, який мешкає в Деррі за адресою Чартер-стрит 73, його матір’ю Монікою Маклін і вітчимом Річардом П. Макліном минулого вечора було оголошено зниклим. Хлопчику Едварду десять років. Його зникнення викликало нові побоювання, що на молодих людей Деррі наразі полює якийсь убивця.

Місіс Маклін сказала, що хлопчик відсутній з 19 червня, коли він не повернувся додому зі школи після останнього дня занять перед літніми канікулами.

Запитання, чому вона довше ніж на добу затрималася з повідомленням про відсутність свого сина, місіс Маклін коментувати відмовилася. Шеф поліції Річард Бортон також ухилився від коментарів, проте певне джерело в Департаменті поліції повідомило «Ньюз», що Едвард Коркоран мав не вельми добрі стосунки зі своїм вітчимом і що раніше він також проводив деякі ночі не вдома. Те саме джерело припускає, що на ухилення хлопчика від повернення додому могли вплинути його річні оцінки. Директор Деррійської школи Гаролд Меткаф ухилився від коментарів щодо оцінок Едварда Коркорана, вказавши на те, що вони не є громадським надбанням.

«Я сподіваюся, що зникнення цього хлопчика не спричиниться до зайвих побоювань, – сказав минулого вечора шеф Бортон. – Зрозуміло, що настрої в громаді тривожні, але я хочу наголосити на тому, що кожного без винятків року ми реєструємо від тридцяти до п’ятдесяти заяв про зникнення неповнолітніх осіб. Більшість із них знаходяться живими й здоровими протягом тижня після першої заяви. Дай Бог, те саме буде й у випадку Едварда Коркорана».

Також Бортон підтвердив свою впевненість у тому, що вбивства Джорджа Денбро, Бетті Ріпсом, Шеріл Ламоніки, Метью Клементса й Вероніки Ґроґан не були справою рук однієї особи.

«У кожному злочині є істотні відмінності, – сказав Бортон, однак відмовився наводити подробиці. Він сказав, що місцева поліція, діючи у тісній співпраці з офісом Генерального прокурора штату Мейн, досі розслідує кілька версій. На запитання в телефонному інтерв’ю минулого вечора: «Наскільки якісні ці версії?», шеф Бортон відповів: «Дуже якісні». Запитання, чи очікується по якомусь з цих злочинів найближчим часом чийсь арешт, Бортон коментувати відмовився.

З газети «Деррі Ньюз» за 22 червня 1958 року (шпальта 1): СУД ПРИЗНАЧАЄ НЕСПОДІВАНУ ЕКСГУМАЦІЮ

Сенсаційною новиною у справі зникнення Едварда Коркорана є ексгумація його молодшого брата, Дорсі, призначена вчора пізно ввечері суддею Районного суду Деррі Ерхардтом К. Молтоном. Постанова суду стала наслідком спільного запиту від Окружного прокурора та Окружного судмедексперта.

Дорсі Коркоран, котрий також жив разом зі своєю матір’ю й вітчимом за адресою Чартер-стрит 73, помер, як раніше повідомлялося, в результаті нещасного випадку в травні 1957 року. Хлопчика було доставлено в Деррійський міський шпиталь з численними переломами, включно з проламом черепа. На госпіталізацію його здавав Річард П. Маклін, вітчим хлопчика. Він стверджував, що Дорсі Коркоран грався у гаражі на драбині й випадково упав з її верху. Хлопчик помер, не повертаючись до пам’яті, через три дні.

Увечері в середу було подано заяву про зникнення Едварда Коркорана (десятирічного). Запитання, чи перебувають під підозрою у зв’язку зі смертю меншого або зникненням старшого хлопчика місіс Маклін або містер Маклін, шеф Бортон коментувати відмовився.

З газети «Деррі Ньюз» за 24 червня 1958 року (шпальта 1): МАКЛІНА ЗААРЕШТОВАНО ЗА ПОБИТТЯ ДО СМЕРТІ Він підозрюваний у зв’язку з нез’ясованим зникненням

Учора шеф Деррійської поліції Річард Бортон скликав прес-конференцію, щоб оголосити, що Річард П. Маклін, який мешкає за адресою Чартер-стрит 73, був заарештований і звинувачений у вбивстві свого пасерба Дорсі Коркорана. Молодший Коркоран помер у Деррійському міському шпиталі, як було визначено, «в результаті нещасного випадку» 31 травня минулого року.

«Звіт судово-медичного експерта показує, що хлопчика було жорстоко побито», – сказав Бортон. Хоча Маклін стверджував, нібито хлопчик, граючись у гаражі, упав з драбини, Бортон сказав, що звіт Окружного судмедексперта показує, що хлопчика було жорстоко побито якимсь тупим знаряддям. На запитання, яким саме знаряддям, Бортон відповів: «Імовірно, це був молоток. Наразі найважливішим є висновок судово-медичного експерта, що цей хлопчик отримав численні удари певним предметом, який був достатньо твердим, щоб поламати йому кістки. Рани, особливо ті, що на черепі, зовсім не відповідають тим, які може заподіяти падіння. Дорсі Коркорана було побито мало не до смерті, а потім підкинуто помирати у травмпункт міського шпиталю».

На запитання, чи не порушили свої обов’язки лікарі, котрі лікували Дорсі Коркорана, якщо брати до уваги можливість повідомлення про знущання з дитини, чи у звітності про справжні причини смерті, Бортон відповів: «Їм доведеться відповідати на серйозні питання, коли містер Маклін постане перед судом».

Відповідаючи на запитання про його думку щодо можливого зв’язку цих подій з нещодавнім зникненням старшого брата Дорсі Коркорана, Едварда, про яке чотири дні тому заявили Моніка й Річард Макліни, шеф Бортон сказав: «Я гадаю, ця справа виглядає набагато серйознішою, ніж ми спочатку припускали, ви погоджуєтеся?»

З газети «Деррі Ньюз» за 25 червня 1958 року (шпальта 2): УЧИТЕЛЬКА КАЖЕ, ЩО ЕДВАРД КОРКОРАН ЧАСТО «З’ЯВЛЯВСЯ В СИНЦЯХ»

Генріета Думонт, учителька п’ятого класу в Деррійській початковій школі на Джексон-стрит, сказала, що Едвард Коркоран, котрий уже майже тиждень як пропав, часто приходив до школи «вкритий синцями». Місіс Думонт, яка від кінця Другої світової війни викладає в одному з двох п’ятих класів цієї школи, сказала, що одного дня, приблизно за три тижні до його зникнення, Едвард Коркоран «з’явився з обома майже зовсім заплилими очима. Коли я спитала в нього, що трапилося, він відповів, що “батько давав йому ладу” за те, що він не з’їв вечерю».

Коли її запитали, чому вона не доповіла про таке вочевидь тяжке