Тисячолітні. Відьма має померти - Анастасія Анпілогова

— Урфріда не проводила з тобою цей обряд? — здивувався Врант.

— Ні. Вона не встигла. Вівтар із клинком є, але я ж сама цього не можу зробити.

— То може до біса цю поїздку назад у замок за кулоном? Давай краще проведемо ритуал сьогодні. Якщо в цьому світі всі такі не дружні, то тобі потрібен захист.

Хлопець із дівчиною вирушили до лісу пішки. Місце, де розташовувався вівтар, було недалеко і через двадцять хвилин вони прийшли до вівтаря — сірого каменю, обплутаного плющем, над яким у повітрі на маленькій відстані погойдуючись зверху вниз висів клинок. Вівтар виглядав старовинним, але гострий ніж, що висів над ним, сяяв майже дзеркальним металом. Хельга відчувала, як щось тягло її увагу до ідеально рівних і гострих граней.

— Тобі інструкцію до нього розповідати чи й так знаєш? — посміхнувся Врант.

— Знаю, але інструкція — частина ритуалу, краще не порушуватимемо його, раптом це важливо.

— Хельга, вибач, не запам'ятав твої титули, цього клинка не торкалася жодна жива душа. Першим його має торкнутися власник. Після ритуалу він запам'ятає свого господаря і буде підкорятися лише йому. За потреби він може стати мечем. Він завжди буде в тебе на поясі, але він буде невидимим і невідчутним для сторонніх. Видимим він стає тільки, коли ти дістанеш його з піхов і битимешся з противником. Якщо в тебе буде занадто мало магічної енергії ніж буде недоступний тобі, доки твої сили не відновляться. Для того, щоб бути невидимим для сторонніх мечу потрібна енергія крові ворогів. Після отримання клинка ти протягом тижня маєш убити свого ворога чи недруга. Користуйся ним з честю. — Врант закінчив інструктаж і почав говорити магічні слова стародавньою мовою магів.

Навколо клинка пульсували синьо-зелені енергетичні хвилі. Він піднявся вище над вівтарем. Врант закінчив говорити заклинання магічною мовою, що активує клинок.

— Візьми його та напої своєю кров'ю.

Хельга з трепетом взяла за ручку ніж і акуратно порізала собі долоню. Кров на краю леза ввібралася в метал. Хельга піднесла руку до вівтаря. На нього впало кілька крапель крові. Навколо вівтаря закружляла чорно-біла енергія, пронизуючи вівтар, і він зник. Вона розвернула меч лезом до себе і притиснула не гострою стороною до руки. Від дотику крижаного металу до шкіри на зап'ясті по руці пробіг мороз. На талії виник пояс і піхви. Хельга сховала в них ніж, і він зник. Дівчина зробила кілька кроків від вівтаря, але ліс та земля різко закружляли. Вона б, мабуть, упала, якби Врант не підтримав її. Хель підняла на хлопця зляканий погляд, який він зрозумів без слів.

— Не хвилюйся. В урочистій промові про це не говорять, але після ритуалу у всіх голова паморочиться, і є почуття легкої дезорієнтації та затуманеної свідомості. За кілька днів пройде. Так меч синхронізується з твоїм енергетичним полем.

— Мені здається, я не дійду додому в такому дивному стані.

— Я на це й не розраховував. — усміхнувся хлопець.

Він притиснув її до себе, промовив кілька слів стародавньою магічною мовою. Навколо них засяяло смарагдово зелене світло. Вони перемістилися до будинку Урфріди. Кілька днів Хельга почувала себе справді дивно. Думки її не були досить ясними, і періодично в неї виникали запаморочення. Але вона провела ці дні у гарному настрої завдяки Вранту. Він так дбайливо перев'язував їй порізану руку, приносив смачні напої та їжу із сучасного світу людей, готував щось сам, розважав її спогадами зі світу магів, що ці кілька днів пролетіли непомітно.

Але коли дівчина прийшла до тями вона згадала, що крім радості отримання магічного клинка, у цьому ритуалі була і своя темна сторона. Для повного завершення вона протягом тижня повинна вбити ним свого ворога.