Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич
– Ви надто багато патякаєте, Ваша Величносте і надто мало думаєте! – Веда з гуркотом відсунула важкий стілець, навмисне зачепивши Када по нозі і встала з-за столу, – Тому залиште ваші голосні заяви при собі! Я дістануся тому, кому сама захочу і в тому світі, який сама виберу, запам'ятайте це міцно!
Скинувши голову, вона урочисто обійшла стіл і, наблизившись до Нелемотуллафа, граціозно підхопила його під лікоть.
– Ходімо, Туле! Розкажеш усе, що збирався.
– Батьку! – розгублено і безпорадно вигукнув Кад, потираючи забите стегно.
– Нехай поговорять, біди в тому немає, – відповів король, збираючи грізні зморшки над сивими, кудлатими бровами.
– Повертайся, – Нелемотуллаф зупинив Веду в напівтемряві коридору, повернув обличчям до себе і ніжно обхопив долонями її зап'ястя, – Повертайся і живи в мене. Ніхто не наважиться заперечити, якщо це буде твоє рішення!
– Хочеш обговорити це прямо тут? – озирнувшись на всі боки, уточнила Веда.
Вона навіть зраділа його раптовій появі, бо якимось шістдесят шостим чуттям розуміла, що Нелемотуллаф не бреше.
– Я говоритиму про це де завгодно. Мені байдуже, хто нас почує.
– Ідемо до кімнати.
– Немає різниці, моя принцесо. Кожне приміщення у замку прослуховується.
– Нехій! Я дещо зрозуміла…
Вона пропустила Нелемоттулафа в кімнату, зачинила двері і, зосередившись, оточила простір непроникною пеленою, яка не пропускала жодного звуку. Така проста магія давалася їй все легше і легше, і вже не вимагала особливих енергетичних витрат.
– Якщо тільки чари драконів не пересилять мої! – сказала вона, жестом запрошуючи Тула сісти в золоте крісло, вкрите дивовижними пурпуровими шкурами, – до того ж я не знаю, як довго це триватиме.
– Ти використовувала магію слів? – спитав він.
– Так. Гуфа бовкнула, що дракони її розгубили, то я й подумала… Склала в голові віршик-заклинання…
– Правильно подумала. Ти вправно вчишся.
Нелемоттулаф стомлено опустився в запропоноване крісло і якусь мить захоплено дивився за вікно, де ясна сонячна тінь стрімко змінювалася милісто-сірою: наближалася гроза. Вдалині, за горами, вдарили перші гуркоти грому. Шквальний вітер увірвався до кімнати і заплутався, загудів у важких складках балдахіна.
