Як я стала королевою - Ольга Обська

— Поки будемо йти лісом, на всі боки не дивитимемося, зі стежки ані кроку вбік не робитимемо, не шумітимемо, не розмовлятимемо без крайньої необхідності, — дав суворі настанови король.

Він і очолив колону. Слідом за ним йшла Аліса, потім її почет — всі крім Піполо, без нічого, потім почет короля — з багажем.

Ох, ну і ліс на проклятому острові! Нічого подібного Алісі ще ніколи бачити не доводилося. Стовбури у дерев покручені, листя буре, крони густі — променям сонця через них пробитися неможливо. І вся земля порита норами. Навіть думати не хотілося, хто у цих норах живе.

Над головами кружляли зграї дрібної та великої мошкари. Моторошним здавалося те, що комахи не видають жодного звуку. Але завдяки зіллю Жанкарло, жоден гнус не наважувався на напад.

Аліса намагалася дотримуватися настанови короля — не дивитися навколо, хоча зробити це було нелегко. Здавалося, що за кожним деревом хтось причаївся і стежить за колоною. Цікаво, чи захисне зілля Жанкарло діє лише на мошкару? От би добре було, якби й великий звір його боявся.

Як і належить лісу, він ставав все густішим і густішим у міру того, як колона просувалася вглиб. Але зненацька вдалині з'явився просвіт. У цьому просвіті Аліса чітко змогла розрізнити сірі стіни замку. Виходить, залишилося всього нічого — хвилин п'ятнадцять ходьби. Але ця заспокійлива думка була зіпсована різким запахом хлору, що незрозуміло звідки взявся. Наступної миті за спиною Аліси пролунав пронизливий крик Карли.