Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич
Красиві жінки завжди хвилювали чаклуна. Уже немолодий Бір мав ще достатньо сил для кохання. Та тільки не легко було гасити вогонь його ненаситної чуттєвості. У Даяді існували такі закони, які навіть верховному чаклунові не дозволялося порушувати.
Не можна просто так дістати вподобану дівчину чи жінку. Особливо заміжню. Про це дбали не тільки Ренальд із радниками, а й сама Ролена, яка ставила права жінок досить високо.
Тож чаклун задовольнявся тими доступними спокусницями, які погоджувалися бути з ним за всілякі подарунки.
А на подарунки Бір не скупився. Та тільки постійні коханки чаклунові набридли, хотілося свіжої, незайманої крові, юного незнайомого тіла, нових, можливо, незвіданих ще задоволень.
І тепер, дивлячись на Інгу, він знемагав від неугамовної похоті.
Він одразу здогадався, що дівчата потрапили сюди з тих світів, які перебувають за межею фізичних законів, що об'єднують усі дев'ять королівств.
Здогадувався і про те, що портал відкрився не сам по собі, а відкрили його навмисно. І про те, хто міг це зробити, Бір теж здогадувався, хоча напевно стверджувати не міг.
Але до нього доходили деякі чутки. Він платив усім, хто залюбки продавав інформацію, не тільки в Даяді, а й скрізь, куди міг дотягнутися своїми довгими руками з тонкими вузлуватими пальцями.
Після розмови з дівчатами, чаклун повернувся до Ролени і сказав так:
– Я вважаю, що вони справді не зовсім розуміють і дійсно не пам'ятають, що з ними сталося. Хочу дати їм зілля, що звільняє пам'ять...
Голос чаклуна звучав нарочито-стурбовано.
Ролена у відповідь трохи надула губи, – це означало, що вона ще розмірковує, але пропозиція видається їй розумною і, найімовірніше, вона таки погодиться її прийняти.
Чаклун терпляче чекав, поки на повному, рожевому обличчі Ролени промайнуть усі стадії глибокого роздуму.
Ренальд теж мовчав. Він чудово знав про слабкості чаклуна і довіряв його словам далеко не у всіх випадках.
Зрозуміло, Бір дбав про добробут королівства, але з усього намагався отримувати вигоду насамперед для самого себе.
Інтуїція підказувала Ренальду: Бір не відступиться – аж надто свіжі й прекрасні були дівчата. І він одразу ж подумав про те, що слід запобігти діям Біра, який уміє чудово інтригувати, розставляти пастки й плести змови.
Ренальду не подобалося і те, що Бір має на Ролену неабиякий вплив. Звісно, прав втручатися в справи державні у нього не має, але він цілком здатен, накладаючи на обличчя королеви чергову маску краси, нашептати їй про щось вигідне для себе.
– Краще на деякий час поселити їх у моїй лабораторії. Тоді я зможу за ними поспостерігати, – дуже м'яко підсумував Бір, проникливо дивлячись на Ролену.
– Не дуже гарна ідея, – так само м'яко заперечив Ренальд, – дівчата й без того налаштовані вороже. Краще залишити їх у гостьових кімнатах... Ще й доби не минуло, як вони сюди потрапили, і, можливо, потрібно трохи більше часу, щоб вони почали довіряти нам... Я вважаю, ці дівчата прибули сюди з іншого світу, – Ренальд вирішив діяти напряму.
– З іншого світу? – королева підняла тонкі підмальовані брови, – чи таке взагалі можливо?
– Можливо, Ваша Величносте, – стрепенувся чаклун, який не міг дозволити Ренальду переграти себе, – це – єдине розумне пояснення їхнього перебування на території Дев'яти королівств. І тим більш слід з'ясувати все про них, щоб зрозуміти, як і навіщо відкрився портал, який був запечатаний з часів першого переходу.
– Це може завадити весняному балу короля Ектора? – запитала раптом Ролена і насупилася.
Ренальд і Бір мимоволі переглянулися.
– Ні, моя королева, – відповів Бір, – можливо, портал відкрився випадково, і дівчата потрапили до нас теж випадково...
– Звичайні люди не здатні потрапити в портал, навіть випадково, а тільки ті, які володіють особливою силою, – заперечив Ренальд, – на це є посилання в літописах...
Бір відкрив було рот, щоб відповісти, але Ролена його випередила.
– Тоді їм краще залишитися в гостьових кімнатах. Вони не полонянки, але нехай за ними стежать… – сказала вона незаперечним тоном, – Почекаємо ще три дні, а потім вирішимо остаточно їх долю. До речі, що там із моїм омолоджувальним кремом? – поцікавилася вона у Біра, міняючи тему.
– Він буде готовий до ранку, – чаклуну нічого не залишилося, окрім як смиренно схилити голову.
– До свята ще цілий місяць. Ти повинен зробити мене чарівною. Ніякі портали не завадять мені стати щасливою!
– Але можу я, принаймні, дати їм зілля, що пробуджує пам'ять? – вперто запитав чаклун.
– Тільки так, щоб вони не дізналися, – дозволила Ролена, – І не слід їх лякати... Якщо вони не шпигунки й потрапили сюди випадково, то ми не станемо порушувати закони гостинності… Покладаю турботу про них на тебе, брате!
Ренальд залишився задоволений. Він помітив, як обурено блиснули темні очі Біра, і зрозумів, що не помилився у своїх припущеннях.
Хтивий чаклун побажав залишити дівчат собі, а цього Ренальд ніяк допустити не міг. Гостей з іншого світу потрібно відправити назад. Звісно, спершу непогано б з'ясувати, чому вони тут опинилися, і які наслідки може спричинити їхня поява.
