Навіжена зі світу людей - Лариса Лешкевич

Бір постояв біля дверей, прислухаючись. До вух його долітала тиха, зовсім незнайома говірка.  Чаклун штовхнув двері і увійшов.

Полонянки, що сиділи на ліжку, разом повернулися.

– Ще один! – з легким презирством промовила Інга, і примружившись, подивилася прямо в очі Біра.

Ліка важко зітхнула і байдуже відкинулася на подушку.

Зухвала  краса дівчини, що заговорила з ним, вразила чаклуна в саме серце. Її очі: золотисто-сірі, незвичайні зазирнули в самі глибини його душі. Але він стримав раптове тремтіння і запитав:

– То ви нічого не пам'ятаєте  про те, як потрапили сюди?

– А ти хто? – проігнорувавши його запитання,  у свою чергу поцікавилася Інга.

– Мене звати Бір.  А як ваші імена?

–  Це важливо?

– Це важливо, якщо ви хочете згадати, хто ви такі і  дізнатися, навіщо опинилися тут.

–  Якщо ми не пам'ятаємо, хто ми такі, то чому ми маємо пам'ятати наші імена? – уїдливо запитала Інга.

Кров солодко приливала до серця чаклуна. Він бував у всіх дев'яти королівствах, але жодного разу не зустрічав дівчини прекраснішої за цю  золотооку нахабу.

– Моя думка така: ти говориш неправду, – єлейним голосом промовив він і вирішив трохи остудити глузливий тон дівчини: – І це гра з вогнем, люба, дуже небезпечна гра... Є багато способів домогтися правди. І не всі вони тобі сподобаються...

– Перестань дражнити його, – Ліка злякано схопила Інгу за зап'ястя, – давай уже все їм розповімо... Я боюся...

–  Не бійся, – спробував заспокоїти її Інга, – Не можна показувати їм нашу слабкість. Нічого вони не зроблять, ось побачиш...

– Звідки ти знаєш... Усяке терпіння тріскається!

– Звичайно, якщо хочеш, можеш сказати...

– Ну чому ти така вперта? – зі сльозами в голосі запитала Ліка.

Бір слухав їхню незрозумілу мову, і в голові його народжувалися неясні думки. Ким би не була ця дівчина, вона має належати йому. 

Якщо не вдасться зачарувати, якщо не прийде вона в його обійми з доброї волі, то він застосує чари, від яких їй не врятуватися... 

Ніколи раніше Бір не бажав жінку з такою невгамовною силою. 

Друга теж гарненька, але не така виразна і занадто полохлива. Але дві наложниці краще, ніж одна... Ролену вмовити легко, та і Ренальд не стане заперечувати…