Каравал - Стефані Гарбер

Аж ні.

Скарлет знову подивилась на листи.

— Звідки сестрі це все відомо?

— Не можу говорити за неї, — відказав Каспар. — Проте можу сказати, що Каравал — це не єдине місце, де торгуються секретами заради інформації. Ваша сестра віддала щось цінне, аби отримати стільки відомостей.

Руки Скарлет тремтіли. Увесь цей час Телла намагалась врятувати їх обох. Але Скарлет усе зіпсувала. Вона бажала, щоб Телла повернулась, однак її любові виявилося явно недостатньо.

По той бік овального вікна світ вицвів ще дужче. Магія Каравалу перетворювалась на пил, поглинаючи разом з собою будівлі та вулиці. Скарлет спостерігала, як усе надворі зникає. Свіжа хвиля сліз стікала до щоках.

— Нерозважлива Телла.

— А мені здається, що тут варто вжити слово «розумниця».

Скарлет обернулась.

Дівчина з лукавою усмішкою та янгольськими кучерями.

— Телло? Це справді ти?

— Це ж треба! А я гадала, ти привітніше мене зустрінеш, — кучері Телли підстрибували, вона прямувала до сестри. — І будь ласка, не плач.

— Та ж я на власні очі бачила, як ти померла, — спантеличено мовила Скарлет.

— Знаю, і повір мені — летіти з балкона — не надто приємний спосіб переміщення, — Телла знову всміхнулась. Проте її загибель, нехай і удавана, завдала надто вже глибокої рани, щоб можна було жартувати над нею.

— Як ти могла мене змусити пройти через це все? — вибухнула Скарлет. — Як ти могла змусити повірити мене у твою смерть?

— Гадаю, мені краще лишити вас на самоті, — Каспар попрямував до дверей, поглядаючи на Скарлет. — Сподіваюсь, після всіх подій у вас не лишився неприємний осад. До зустрічі на вечірці.

— Вечірка? — перепитала Скарлет.

— Не зважай на нього, — відмахнулася сестра.

— Годі вже мені вказувати, що робити! — і раптом Скарлет втратила над собою контроль. Вона зайшлася істеричним плачем.

— Пробач мені, Скар, — Телла пригорнула її до себе. — Я не хотіла, щоб ти пройшла крізь це все.

— Тоді чому ти це зробила? — Скарлет відштовхнула сестру і стала по інший бік стільця.

Хоч вона й відчула неабияке полегшення від усвідомлення того, що сестра жива, та однак ніяк не могла оговтатися після сцени її загибелі. Перед очима Скарлет і досі було мертве тіло, вона ще пам’ятала той розпач, що більше ніколи не почує голосу Телли.

— Я знала, що твоя любов здатна повернути мене до життя, — сказала Телла.

— Але я тебе не повернула. Легенда так і не виконав мого бажання.

— Бажання неможливо виконати, — пояснила Телла. — Легенда міг тобі дати трішки магії у ході гри, проте бажання здійснилося б тільки тоді, коли б ти прагла чогось понад усе.

— Отже, це моє бажання повернуло тебе до життя? — Скарлет не могла в це повірити. Коли вона побачила живу сестру, котра не лишень дихала, а ще й глузувала, Скарлет здалося, що її смерть — то вдало продуманий трюк. Але на Теллиному обличчі більше не було веселощів.

— Телло, а коли б я з цим не упоралася?

— Я знала, що тобі це було під силу, — впевнено мовила Телла. — Ніхто мене не любить так, як ти. Ти б стрибнула з балкона, якби Каспар тебе переконав, що це мене захистить.

— Я не впевнена, — пробурмотіла Скарлет.

— А я впевнена, — сказала Телла. — Ти ж не могла мене бачити протягом гри, а от я потайки вислизала кілька разів, щоби простежити за тобою. Навіть коли ти не справлялась з поставленими задачами, я знала, ти мене врятуєш.

— Задачі?

— Легенда наполіг, аби ти пройшла через кілька випробувань. Пообіцяв, що дасть тобі трохи чарів. Та твоє бажання повинно бути досить сильним, бо інакше ти б не дійшла до фіналу. Саме тому жінка у крамниці суконь запитала тебе, чого ти бажаєш понад усе.

— Але ж я програла.

— Ти не все програла. Ти пройшла найважливіший етап і цього виявилося досить. Якби ти не впоралась, мені не потрібно було б стрибати.

Скарлет загадала, що Каспар розповів, коли змусив її підійти до краю балкона: «Якщо не хочеш це зробити, ти ніколи не зможеш врятувати її».

— Не злись, благаю. — Телла закопилила свою пухку губку. — Я зробила це для нас обох. Ти ж сама казала, що батько гнатиметься за мною на край світу, якщо я втечу.

— Хіба що помреш, — закінчила Скарлет.

Телла кивнула.

— Тієї ночі, коли ми поїхали, я лишила йому два квитки з запискою від Легенди, у котрій ішлося про те, що батько може знайти нас на Каравалі.

Скарлет аж дух забило, коли вона уявила, як Телла прокралась до батькового кабінету. Скарлет і досі хотіла насварити сестру за небезпечний та жахливий план. Але вперше вона усвідомила, що завжди недооцінювала Теллу. Її маленька сестра була розумнішою і сміливішою, ніж думала Скарлет.

— Ти могла зі мною поділитись.

— Я хотіла, — Телла обережно обійшла стілець й поближче підійшла до сестри. Замість барвінкової сукні, в якій вона померла, на Теллі була сукня, подібна на саван. Вочевидь, саме цю сукню вона обрала для того, щоб додати трагізму ситуації.

— Ти навіть не уявляєш як мені було важно тримати язик за зубами, поки ми були на Трісді. А коли стояли на балконі, я до смерті налякалась... так хвилювалась. Але за угодою, я не мала права нічого тобі розповідати. Легенда мені сказав, що це негативно вплине на тебе, і через страх ти можеш програти. А цей мерзотник таки обожнює свої ігри.

Телла спохмурніла по цих словах і на мить Скарлет здалося, що цьогорічна гра не виправдала й Теллиних сподівань. Не дивно, коли знати, хто такий Легенда.

— Отже, це ніяк не пов’язано з нашою бабусею Анною?

— У них справді був роман. І правда, що в них нічого не вийшло, оскільки бабуся обрала іншого чоловіка. Проте Легенда ніколи не присягався знищити її рід. Коли бабуся подалася до Завойованих островів і побралася з дідусем, поширилися чутки, що вона втекла через побоювання помсти Легенди. Та це неправда, адже з того часу чимало жінок зігріло його ліжко.

Скарлет подумала про Розу й про усе, що написала Телла у своїх листах. Навіть якщо Легенда не заприсягся звести зі світу