Українська література » Фентезі » Битва королів - Джордж Мартін

Битва королів - Джордж Мартін

Читаємо онлайн Битва королів - Джордж Мартін
висоти. В рот понабивалося бруду, але вона не зважала: це був приємний смак — смак землі, води, черв’яків і життя. Під землею повітря виявилося прохолодним і темним. А нагорі — нічого, крім крові, червоного ревища, задушливого диму й іржання помираючих коней. Перевернувши пояс, щоб Голка не заважала, Арія поповзла. Коли вона проповзла вже дюжину футів, зачувся звук — немов ревіння якогось велетенського звіра, і позаду вибухнула хмара гарячого диму й чорної куряви. Затамувавши подих, Арія притулилася губами до багнюки на дні тунелю й заплакала. За ким — вона не могла сказати.

Тиріон

Королева не була настроєна чекати на Вейриса.

— Досить нам зради,— оголосила вона розлючено,— а це взагалі голий неприкритий злочин, і я обійдуся без підказок того манірного євнуха, що робити зі злочинцями.

Забравши грамоти з руки сестри, Тиріон порівняв їх. Грамот було дві, з ідентичним текстом, але писаних різною рукою.

— Перше послання отримав мейстер Френкен із замку Стоукворт,— пояснив великий мейстер Пайсел.— Другий примірник нам дістався через лорда Гайлза.

Мізинчик прочесав пальцями борідку.

— Якщо вже Станіс до цього взявся, понад усякий сумнів, листа отримав кожен лорд Сімох Королівств.

— Я вимагаю спалити ці листи, всі до останнього,— заявила Серсі.— Навіть натяк на це не повинен долетіти до вух ні мого сина, ні тим паче батька.

— Підозрюю, до батька вже долетів не тільки натяк,— сухо зронив Тиріон.— Без сумніву, Станіс послав птаха в Кичеру Кастерлі, і ще одного в Гаренхол. Що ж до паління листів, то який сенс? Пісня проспівана, келих перекинувся, дівиця завагітніла. І якщо по правді, не все так погано.

Серсі розвернулася до нього, мов зеленоока фурія.

— Ти геть з глузду з’їхав? Ти читав, що там написано? «Хлопчак Джофрі» — ось як він його назвав. І він наважився звинуватити мене в інцесті, перелюбстві та зраді!

«Бо ти і справді винна». Дивина, як Серсі роздратувалася через звинувачення, які — вона чудово знала — цілком справедливі. «Якщо у війні програємо, їй слід до балагану приєднатися — у неї талант». Дочекавшись, поки вона виговориться, Тиріон мовив:

— Станісу потрібен привід, щоб виправдати заколот. А що, ти очікувала, він напише? «Джофрі — законний син і спадкоємець мого брата, але я все одно відберу в нього престол»?

— Я не дозволю, щоб мене повією обзивали!

«Чому повією, сестро? Він же не пише, що Джеймі тобі платив». Тиріон показово ще раз переглянув грамоту. Була там одна кручена фраза...

— «Складено у світлі Царя»,— прочитав він.— Дивне якесь формулювання.

Пайсел прочистив горло.

— Ця фраза часто вживається в листах і документах з вільних міст. Означає, скажімо так, «бог свідок». Бог червоних жерців. Це вони так висловлюються, я певен.

— Кілька років тому Вейрис розповідав, що леді Селіза зв’язалася з якоюсь червоною жрицею,— нагадав їм Мізинчик.

Тиріон постукав по аркушу.

— А зараз, схоже, і її чоловік зробив те саме. Можемо це використати проти нього. Нехай верховний септон викриє Станіса, який пішов проти богів і проти свого законного короля...

— Так, так,— нетерпляче кинула королева,— але спершу слід зупинити поширення брудних пліток. Рада має видати указ. Всякий, хто згадає про інцест чи назве Джофа байстрюком, залишиться без язика.

— Це розсудливо,— сказав великий мейстер Пайсел, киваючи головою й подзвякуючи ланцюгом — знаком свого сану.

— Дурниці,— зітхнув Тиріон.— Вирвавши людині язика, ви цим не доведете, що вона бреше, зате повідомите на весь світ, що боїтеся її слів.

— То що ти пропонуєш нам робити? — вимогливо запитала сестра.

— Небагато. Нехай перешіптуються, скоро їм ця історія набридне. Якщо в людини є бодай крихта здорового глузду, вона зразу ж розпізнає незграбну спробу виправдати узурпацію влади. Які докази надає Станіс? Та і як він може надати докази того, чого не було? — Тиріон мило посміхнувся до сестри.

— Це так,— змушена вона була сказати,— але...

— Ваша світлосте, ваш брат має рацію,— мовив Пітир Бейліш.— Якщо спробуємо затерти ці розмови, то тільки розпалимо довіру до них. Ліпше ставитися до них з презирством, як до брехні, бо це ж і є брехня. А тим часом вогонь бороти вогнем.

Серсі зміряла його поглядом.

— Яким це вогнем?

— Вигадати щось у такому ж дусі Тільки щоб у це легше було повірити. Лорд Станіс більшість своїх подружніх років провів окремо від дружини. Я його не виню, якби я був одружений з леді Селізою, вчинив би так само. Хай там як, а якщо ми пустимо плітку, що його дочка незаконнонароджена, а сам Станіс — рогоносець, ну... простолюд завше охоче вірить у найгірше, коли йдеться про лордів, особливо про лордів суворих, похмурих і колючо-гонорових, як Станіс Баратеон.

— Його ніколи не любили, щира правда,— Серсі хвильку поміркувала.— Що ж, відплатимо йому його ж монетою. Так, план мені подобається. Кого запишемо в коханці леді Селізи? У неї двоє братів, здається. До того ж з нею на Драконстоні весь час був один з її дядьків...

— Сер Аксель Флорент — її каштелян,— мовив Тиріон; хай як йому неприємно було це визнавати, але Мізинчиків план багатонадійний. Станіс ніколи дружину не кохав, але наїжачувався щоразу, коли йшлося про його честь, до того ж був з натури недовірливий. Якщо вдасться посіяти незгоду між ним і його послідовниками, це тільки допоможе справі.— Я чув, у дитини Флорентівські вуха.

Мізинчик мляво махнув рукою.

— Лісянський купецький представник якось сказав мені, що лорд Станіс, либонь, дуже любить дочку, якщо на мурах Драконстону встановив сотні її статуй. «Мілорде,— змушений я був його розчарувати,— це химери»,— хихикнув він.— Сер Аксель, звісно теж може зійти за батька Ширін, але, з мого досвіду, що фантастичніша та приголомшливіша чутка, то радше її переказуватимуть. Станіс при дворі тримає просто карикатурного блазня — дурника з розцяцькованим обличчям.

Великий мейстер Пайсел вражено роззявив рота.

— Ви ж не збираєтеся пустити поголос, що леді Селіза вклала в ліжко блазня?

— А хто, крім блазня, згодиться лягти в ліжко з Селізою Флорент? — зронив Мізинчик.— Без сумніву, Картатий нагадував їй Станіса. До того ж найкраща брехня завжди містить крихту правди, яка змусить слухача замислитися. От, наприклад, блазень страшенно прихилився до дівчинки — ходить за нею всюди. Вони навіть трохи схожі. У Ширін таке саме

Відгуки про книгу Битва королів - Джордж Мартін (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: