Сім драконів для Білосніжки. Таємниці Сніжної академії 1 - Галлея Сандер-Лін

Хлопець простягнув Сніжані брошку зі сріблястого металу, виконану у вигляді маленького дракончика з фіолетовим оком-камінцем, яку вона відразу ж почепила на мантію. Ну треба ж! Сетар єдиний, хто вирішив її привітати. Навіть Себ не надто приділив увагу цьому моменту, не кажучи вже про презент. Хоча, в принципі, з його боку найкращим подарунком було те, що врятував від Розанни та безоплатно забезпечив накопичувачами.

— Вона чудова, — Сніжа, стоячи у світлі вечірніх вогнів, що освітлювали дах, милувалася обновкою, яка якнайкраще виглядала на білому.

— Це ти чудова, — заперечив сьомий Неверваль, — а ця штуковина так, дрібниця... І... не кажи, будь ласка, нікому, куди ми сьогодні літали, бо старші мене на ремені пустять, якщо дізнаються, що я наразив тебе на небезпеку. Але мені здалося, що ти маєш знати: мирний час може закінчитися будь-якої миті.

— Дякую, Сетаре, — Сніжа щиро йому всміхнулася. Поруч із цим хлопцем язик майже не болів. — І за подарунок, і за те, що не приховав справжнього стану речей.

— Тоді до завтра, — він теж усміхнувся, демонструючи пречудові ямочки на щоках, розпустив крила, піднявся в сутінкове небо й махнув рукою на прощання.

А до дівчини вже поспішав наставник у компанії фамільяра.

— І як воно? — поцікавився Тівер. — Я про побачення.

— Чудово і пізнавально, — ухильно відповіла вона, не збираючись видавати дракона.

А втім, разом із ними був і Рінар, а він цілком може повідомити Себастьяну, куди саме літала підопічна. Хай там що, після такого насиченого і напруженого дня Сніжа впала на ліжко, як тільки дісталася кімнати (сил вистачило лише на те, аби переодягтися), і майже миттєво заснула. Але уві сні їй знову ввижалася чорна туманна постать, яка шепотіла щось нерозбірливе, а язик дивно пульсував.