Ми - дракони - Тала Тоцка

Мудрий амір звернувся до арбітрів, ті злого наміру в пов'язках не знайшли, а Деорку пояснили, що оскільки день сьогодні сонячний, сонце піднялося вже високо, так що надягати пов'язки нікому не забороняється. Від себе великий амір додав, що якщо Деорк теж хоче собі таку пов'язку, нехай тільки скаже, його величність особисто йому натягне її на його лупату... ні, такого він не говорив. Просто голову. При цьому Найсвітліший князь Гетерей вельми єхидно шкірився.

У цей час пролунав третій сигнал, і морави помчали назустріч один одному, принци їх вміло направляли. Дастіан обрав собі Геллара, Карлай дістався Ейнару. Мить, супротивники зчепилися один з одним, а потім, немов відштовхнувшись, розлетілися в різні боки і знову зайняли позиції. Дастіан гордо тримав голову, Ейнар посміхався, глядачі захоплено аплодували. Рассел ще трохи постояв для виду. Час діяти. І пірнув у сусідню ложу.

— Як успіхи, високоповажний метре?

— Ох не заважайте, шановний девіне, самі розумієте, якщо мене піймають, мене позбавлять магії.

— Якщо з принцами щось трапиться, а ви цьому не перешкодите, ви позбудетеся голови, мій любий, — похитав головою Расс, але все ж замовк.

— Розумієте, — магістр Зора говорив пошепки, хоча їх ніхто не міг чути, — мені потрібно якось потрапити до них в голови, щоб мене не відстежили, для цього є найпростіший спосіб — просочитися в їхнє ментальне поле з якою-небудь не дуже значною думкою. Ось я і міркую, що б таке вигадати. Чи не підкажете, метре Северине?

— Хм, — Рассел замислився, потираючи підборіддя, — нехай Геллар, ви ж зараз до нього намагаєтеся влізти, вірно? Нехай він вирішить, що голодний, а ви уявіть, що ви м'ясний пиріг, скажімо... з патахвою. Тож лізьте вже, метре, що ви копаєтесь!

— І звідкіля в вас все це береться? — здивувався Зора і закрив очі. Він трохи помовчав, а потім його обличчя освітила задоволена усмішка. — Є! Ви геній, шановний девіне, просто геній! Старший син Узери обожнює пироги з патахвою, я вже в його ментальному полі, і він впевнений, що я пиріг!

— Так, —Рассел нахилився до Зори майже впритул, — а тепер перегляньте все, що пов'язано з сьогоднішнім боєм, спробуйте викликати його на роздуми, тоді він сам вам все покаже.

— Стривайте, я зараз розвернуся зручніше, щоб йому краще було видно, яка у мене апетитна скоринка. О, так, він почав думати про бій, точніше, як скоріше його завершити і пообідати... Так, він повинен почекати, поки випаде зручний момент, аміран видихнеться... — і тут магістр зблід і сповз по спинці крісла.

— Що? — Рассел схопив його за комір і затряс. — Кажіть же, магістре, поки я вас не прибив.

— Зашморг, — пролепетав Зора, відкриваючи очі, — він повинен затягнути на шиї амірана петлю зі шкіри гармаділа.

Така петля може змінювати розміри і розтягуватися, навіть якщо Дастіан перетвориться драконом, зашморг задушить його! Рас відпустив магістра і метнувся до балкону. Обидва принца якраз виходили з крутого віражу і знову поверталися на вихідну позицію.

— Зв'яжіться з ними, метре, терміново!

— Але це неможливо, — Зора випростався в кріслі і розвів руками, — принци не стануть мене слухати, вони закриті на час поєдинку. А якщо я влізу в їх ментальне поле, вони приймуть мене за думку.

— Нехай, — рішуче скомандував Северин — влазьте. І надайте цим вашим…

— Еманаціям, — підказав Зора.

— Неважливо, — поморщився Расс, — загалом, аміран повинен побачити мене. Та лізьте вже, Зоро!

Той злякано кивнув і закрив очі.

— Передавайте, — Рассел важко дихав, впершись руками в перила. — Дастіане, хлопчику, відбій. Переходимо до віддаленого бою, ти чуєш? Відставити коротку дистанцію, у них зашморг з гармадилів. Скажи Ейнару сам, ми не встигнемо. Відставити короткий бій!

Руки Рассела тряслися, він стежив за аміраном, серце шаленно калатало. Раптом той повів головою, немов відганяючи видіння, а потім повернувся до ложі магістра, ніби вишукуючи когось поглядом. Расс наполовину звісився з балкона, в останній момент ледь не звалившись вниз, і тут Дастіан його побачив.

Рассел схрестив руки над головою, як він робив, коли хотів показати, що принцам час закруглятися і про всяк випадок провів по шиї великим пальцем. Хвала Небесному Богу, Дастіан зволікав лише частку секунди, він повернувся, щось крикнув Ейнару, відкинув поводи і повністю встав на сідло.

Геронський принц зараз же наслідував його приклад, натовп внизу захоплено ахнув, обидва Узери переглянулися. Расселу видно не було, але йому дуже хотілося вірити, що на їхніх обличчях промайнув відчай.

Деорк підійшов до ложі Еррегора і почав невдоволено щось виговорювати аміру, щохвилини змахуючи руками. Тут з сусідньої ложі перегнувся цар Актеон і досить різко відповів Деорку, той поморщився і відійшов з незадоволеним обличчям.

А Ейнар з Дастіаном посміхалися, трималися впевнено і час від часу вітали глядачів. Рассел знову мимоволі ними замилувався. Так, в цих хлопцях драконяча порода відчувалася в кожному русі, вже де-де, а тут природа попрацювала невтомно. Чого не скажеш про їх суперників. Обидва Узери кинули поводи і встали на сідла, прийнявши бойову стійку, але їхні короткі кривуваті ноги набагато краще виглядали в стременах, ніж ось так, виставлені на загальний огляд.