Українська література » Фентезі » Ерагон - Крістофер Паоліні

Ерагон - Крістофер Паоліні

Читаємо онлайн Ерагон - Крістофер Паоліні
Хелгрінд.

— Ну звісно, Темні Ворота, — спохмурнів Бром. — Давненько я про них не чував. Але все ж таки мені здається, що для разаків Драс-Леона — найбільш підходяща місцина. Тож ми рушимо саме туди.

Від несподіванки Ерагон аж присів, забувши розпитатися про невідомий йому Хелгрінд. «Я сподівався на швидке переслідування, — розгублено думав юнак. — А тут Драс-Леона… Це ж біс знає де!»

Рішуче згорнувши мапу, Джоуд передав її Бромові.

— Гадаю, вона тобі знадобиться, — сказав старий. — Адже ти частіше мандруєш невідомими землями.

Кивнувши на знак згоди, Бром прийняв подарунок.

— Узагалі, це неправильно, що ви йдете без мене, — сумно посміхнувся Джоуд. — Глибоко в душі я хочу бути з вами, але життя нагадує про мій вік та обов’язки.

— Я знаю, друже, — відповів Бром. — Ти й так чимало зробив для нашої справи, тож час тепер попрацювати молодим.

— А як же ти? — нагадав Джоуд. — Твоя мандрівка коли-небудь закінчиться?

— Та я вже бачу її кінець, — глухо мовив старий. Він загасив люльку, і незабаром геть виснажені друзі розійшлися по своїх кімнатах. Перш ніж заснути, Ерагон подумки переповів Сапфірі все, що сталося цієї ночі.

Дорога помилка

Уранці Ерагон із Бромом почали ладнатися в дорогу. Джоуд вийшов попрощатися з ними, а Гелена спостерігала за друзями з ґанку. Чоловіки міцно потисли одне одному руки.

— Я сумуватиму за тобою, друже, — сказав Джоуд.

— А я за тобою, — захриплим голосом озвався Бром. Потім, схиливши голову, він звернувся до Гелени: — Дякую за вашу гостинність. Це було так люб’язно з вашого боку.

Господарка зашарілася, і Ерагон подумав, що вона зараз вліпить Бромові ляпаса.

— У вас чудовий чоловік, тож подбайте про нього, — вів далі старий. — На світі залишилося мало таких відданих і хоробрих чоловіків, як він. Але навіть йому несила пережити лихі часи без підтримки людей, які його люблять. Тож раджу вам про це подумати.

Обличчя Гелени миттю перекосила гримаса обурення. Вона роздратовано зблиснула очима і з гуркотом зачинила за собою двері. Зітхнувши, Джоуд пригладив волосся. Ерагон і собі подякував за допомогу, а потім виліз на Кадока. Господар іще раз побажав їм доброї дороги, і вони з Бромом нарешті вирушили.

Крізь південну браму Тейрма прибульців випустили без зайвих слів. Минаючи вартових, Ерагон зненацька помітив під муром якийсь рух. Причаївшись і вимахуючи хвостом, там сидів Солембум. Кіт-перевертень, як завжди, невдоволено кліпнув на хлопця.

— А хто такі коти-перевертні? — спитав Ерагон, відводячи погляд від примхливої істоти.

— Чому ти питаєш? — здивувався Бром.

— Бо я чув, як у Тейрмі хтось про них згадував, — пояснив юнак. — Хіба вони існують?

— Аякже! — обурився старий. — За доби вершників їх шанували не менше, ніж драконів. Коти-перевертні часто супроводжували королів та ельфів, хоча їх ніхто не примушував цього робити. Мало хто знав про них щось достеменно. Гадаю, зараз їх уже куди менше.

— А вони вміли користуватися магією? — не вгавав юнак.

— Ніхто цього тобі не скаже, але вони робили дивовижні речі, — терпляче пояснив Бром. — Коти-перевертні завжди знали, що й де має статися, і так чи інакше брали в тих подіях участь, — Бром глибше насунув капюшон, ховаючись від пронизливого вітру.

— А що таке Хелгрінд? — знову спитав Ерагон.

— Побачиш сам, коли прибудемо до Драс-Леони, — неохоче відказав старий, закутуючись у каптур.

Коли Тейрм зник із поля зору, Ерагон подумки покликав: «Сапфіро!». Кінь під ним збентежено нашорошив вуха.

Сапфіра миттю озвалася й мерщій полетіла їм назустріч. Обидва мандрівники побачили, як вона розмитою чорною цяткою відокремилась від хмари, і незабаром її крила вже розсікали повітря зовсім поруч. Сонячні промені лягали на тонку шкіру, і перетинки крил здавалися напівпрозорими. Здійнявши куряву, дракон плавно приземлився.

— Я повернуся до обіду, — сказав Ерагон, передаючи Бромові свого коня.

Старий нервово кивнув.

— Бажаю приємно провести час, — мовив він і, глянувши на Сапфіру, додав: — Радий тебе бачити.

— Взаємно, — сухо мовила та.

Ерагон виліз драконові на плечі, міцно схопившись руками за шию, і за мить обоє були вже в повітрі. Сапфіра впевнено розсікала небо, здіймаючи хвостом повітряні хвилі.

— Тримайся! — гукнула вона Ерагону й, дико загарчавши, описала величезну петлю. Стиснувши дракона самими ногами, хлопець здійняв руки вгору й радісно закричав.

— А я не знав, що можу літати без сідла! — збуджено гукнув Ерагон до Сапфіри.

— Я теж не знала, — озвалася та, захихотівши. Юнак міцно обійняв дракона за шию, й вони стрімголов помчали вперед.

Невдовзі відсутність сідла стала помітнішою — ноги почало пекти, а руки й обличчя закоцюбли від холоду. Тепла Сапфірина шкіра вже не захищала юнака від скаженого вітру. Коли вони приземлились, Ерагон зіщулився й поспішив знайти якусь сонячну місцинку. Під час обіду юнак спитав у Сапфіри:

— Ти не проти, якщо далі я їхатиму на Кадоці?

Парубок знову вирішив розпитатися в Брома про його минуле.

— Не проти, якщо потім усе мені розкажеш, — погодився дракон, і Ерагон навіть не здивувався, що той читає його думки. Через цей зв’язок від Сапфіри було годі щось приховати. Попоївши, вони з Бромом рушили далі, а дракон летів попереду.

— Я хотів би з вами поговорити, — нарешті озвався хлопець, притримуючи коня. — Я збирався зробити це ще тоді, як ми приїхали до Тейрма, але вирішив зачекати.

— Поговорити про що? — спитав Бром.

— Останнім часом я почув багато такого, що було мені незрозуміле, — обережно почав Ерагон. — Наприклад, хто ваші друзі і чому ви ховалися в Карвахолі? Я довіряю вам, але маю знати більше і про вас, і про те, що ви насправді робите. Що ви вкрали в Джиліді і що таке туата ду оротрім, якому ви мене навчаєте? Гадаю, після всього, що сталося, я маю право на пояснення.

— Отже, ти нас підслуховував, — мовив Бром.

— Тільки одного разу.

— Бачу, на сором’язливість ти не хворієш, — похмуро гмукнув старий. — А чому ти гадаєш, що це якось стосується тебе?

— Взагалі-то, я так не думаю, — погодився Ерагон. — Просто дивно, що саме тоді, як ви ховалися в Карвахолі, я знайшов Сапфірине яйце. До того ж, ви багато знаєте про драконів… Чим більше я про це думаю, тим менше мені віриться у випадковість. Існують також інші підказки, на які я раніше не звертав уваги, але тепер усе стає на свої місця. Наприклад, ви передбачили напад разаків, а самі вони втекли, щойно ви до них наблизилися. Також я впевнений, що ви якось причетні до появи Сапфіриного яйця. Ви ж нічого не розповіли, і ми з Сапфірою не можемо й далі нічого не знати.

— А ти не міг би трохи

Відгуки про книгу Ерагон - Крістофер Паоліні (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: