Обурливо гарна, або Ліки Його Високості - Ольга Обська · автор

З сьогоднішнього дня всі магістри будуть у палаці.

Чи не в цій фразі підказка? Окрім Крайдана Сніжана знала лише одного Магістра — Деміра.

Вона сіла на ліжку. Сонливість як рукою зняло. Знову і знову прокрутила в голові слова записки. Тепер Сніжана майже повністю була впевнена, що Крайдан залишив їй послання неспроста. Хотів попередити: самій триматися подалі від Деміра та ховати від нього Краплю Арата. До речі, артефакт взагалі непогано було б сховати від усіх. Носити його на шиї небезпечно. При дворі прийнято носити сукні з глибоким декольте, тому Сніжані так і так треба вигадати новий спосіб зберігання кулона. Але який? Влаштувати десь схованку? Під матрацом? У шафі? Небезпечно. Покоївки тут вишколені — ретельно прибирають кожен закуток. Краплю Арата краще постійно носити з собою.

Що ж, здається, настав час розібратися з тутешньою нижньою жіночою білизною. Сніжана так поки що й носила свою земну — вона здавалася їй звичною та зручною. Але у місцевого бюстьє, що нагадує щільну коротку майку, була одна перевага — потайна кишенька. Дуже передбачливо, зважаючи на те, що сукні та спідниці тут кишенями похвалитися не могли.

Бюстьє виявилося відносно зручним. Ніде не тиснуло. Тільки застібки — ці десятки гачків, як і на блузах, дратували. Поки розстебнеш, поки застебнеш. Зате кишенька порадувала. Кулон розмістився в ній без проблем. Тепер, якщо потрібно, можна спокійно переодягатися в присутності прислуги.

Не встигла Сніжана подумати про прислугу, як у покої завітала дівчина у фартуху та чепці.

— Я Гріза. Мене приставили до вас, пані Анабель, — сором'язливо вклонилася вона. — Прийшла підготувати вас до сну.

Ну, хоч прислуга тут вовком не дивиться на жителів півночі, спасибі й на тому.

— Нічого не треба, Грізо, — усміхнулася Сніжана. — Можеш бути вільна.

Непогано було б познайомитися з покоївкою ближче, але не сьогодні. Сил зовсім не залишилося — навіть усмішка вийшла змученою.

Повторювати двічі не довелося. Гріза вмить ретирувалася.

Сніжана не пам'ятала, як заснула. Відключилася, щойно голова торкнулася подушки. Далася взнаки минула безсонна ніч і день, сповнений тривог.

Глибокий сон без сновидінь обірвався так само несподівано, як і почався. Ще не розплющивши очі, Сніжана зрозуміла, що змусило її прокинутися посеред ночі — дихання… Чуже дихання… Чоловіче дихання… Вона відчувала його дуже виразно…

_______________________________________________

На ілюстрації до сьогоднішнього розділу ШІ зобразив для нас розкішну кімнату королівського замку, яку відвели Сніжані.