Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Террі Гудкайнд
Коли відстань між ними скоротилася, чоловік, що йшов попереду, змахнув рукою. — Річард!
Незважаючи ні на що, Річард не зміг стримати посмішки, побачивши знайому кремезну постать в смішному червоному капелюсі з вузькими полями. Коли чоловік зрозумів, що Річард помітив його, він прискорив темп, припустившись риссю прямо по траві.
— Річард, — прокричав він знову. — Ти повернувся, як і обіцяв!
Поки люди піднімалася сходами, Річард почав спускатися їм назустріч. Тут же він помітив, як Віктор рішуче прокладає собі шлях крізь натовп. На широкому мармуровому уступі, Іцхак кинувся вперед і зловив руку Річарда, потискуючи її з великою радістю.
— Річард, я так радий знову бачити тебе в Алтур-Ранзі. Ти приїхав, щоб працювати на фургоні для моєї транспортної компанії, так? У мене купа замовлень. Я не зможу розібратися з усім цим сам. Ти потрібен мені. Можеш почати завтра?
— Я теж радий тебе бачити, Іцхак.
Іцхак все ще тряс руку Річарда. — Так коли ти повернешся до роботи? Я зроблю тебе партнером. Розділимо всі навпіл, ти і я.
— Іцхак, так як ти мені заборгував стільки грошей…
— Гроші, — посміхнувся Іцхак. — Що це за розмови про гроші? У мене так багато роботи, так що нема чого про них хвилюватися. Забудь про гроші. Ми зможемо заробити стільки грошей, скільки ти хочеш. Мені потрібна людина з мізками. Я зроблю тебе партнером. Якщо хочеш, ти можеш зробити мене своїм партнером — так у нас буде навіть більше замовлень. Всі тебе шукають, питають: «Де Річард». Кажу тобі, Річард, якщо ти…
— Іцхак, я не можу. Я намагаюся знайти Келен.
Іцхак моргнув, — Келен?
— Його дружина, — похмуро вимовив Віктор, підійшовши до Іцхаку ззаду.
Іцхак розвернувся і тупо втупився на Віктора. А потім знову подивився на Річарда.
— Дружина? — Він зняв свій капелюх. — Дружина? Але ж це чудово! — Він розкинув руки. — Чудово! — Він міцно обійняв Річарда, і, посміхаючись, став перекочуватися з п'ят на носок. — Ти одружився! Це чудова новина. Ми влаштуємо бенкет і…
— Вона пропала, — сказав Річард, відсторонюючись від Іцхака на відстань витягнутої руки. — Я шукаю її. Ми не знаємо, що сталося.
— Пропала? — Іцхак пригладив назад свої темне волосся і знову надів червоний капелюх. — Я можу допомогти. Я піду з тобою. — Його очі стали серйозними. — Скажи, що я можу зробити.
Це не була порожня пропозиція, зроблена з ввічливості. Іцхак говорив щиро. Те, що ця людина готова була кинути все, щоб допомогти, зігрівало серце.
Хоча Річард не думав, що тут час і місце для пояснень, він сказав.
— Не все так просто.
— Річард, — вимовив Віктор, наблизившись, — у нас проблеми. Іцхак обурено глянув на Віктора, виказавши роздратування.
— Дружина Річарда пропала. Навіщо ти непокоїш його ще більше?
— Все в порядку, Іцхак. Віктор уже знає про Келен. — Річард поклав ліву руку на ефес меча.
— Що за проблеми, — запитав він Віктора.
— Розвідники тільки що повернулися. Сюди направляються війська Імперського Ордена.
Іцхак знову зняв капелюха.
— Війська?
— Знову конвой, що супроводжує обоз? — Запитав Річард.
— Ні, — рішуче хитнувши головою, сказав Віктор. — Це — солдати регулярних військ і вони йдуть сюди.
Очі Іцхака округлилися.
— Ідуть солдати? Як скоро вони будуть тут?
Голоси рознесли тривожну новину по швидко зростаючому натовпі.
— Судячи з того, як вони рухаються, через п'ять днів. У нас є час, щоб організувати оборону. Але часу не так багато.
Ніккі ступнула ближче до Ричарда. Її випрямлена спина, піднесена голова і гострий погляд притягували погляди. Голоси затихли, коли люди її побачили. Навіть ті, які не знали, ким була Ніккі, намагалися мовчати в її присутності. Деякі — через її приголомшливий вид, інші — через те, що було щось небезпечне в її наказових жестах, і разом із зовнішньою красою, це змушувало їх боятися, ледь почувши її голос.
— Наскільки розвідники впевнені, що солдати йдуть сюди? — Запитала вона. — Може, вони просто пройдуть повз нас, прямуючи далі на північ?
— Вони не йдуть на північ. — Брова Віктора зігнулася. — Вони йдуть з півночі.
Річард сильніше стиснув руків'я меча.
— Ти впевнений, що вони спускаються з півночі?
Віктор кивнув. Це регулярні війська. Але найгірше те, що вони десь по дорозі підібрали одного з цих жерців.
У натовпі пролунало зітхання. Новини пошепки передавалися назад. Деякі чоловіки взялися ставити питання, намагаючись перекричати один одного.
Ніккі підняла руку, вимагаючи тиші. Цього було достатньо, щоб потемнілий від людей схил з мармуровими сходинками потонув в безмовності. Вона напружено схилилася до похмурого коваля. Брови Ніккі опустилися вниз, подібно яструбові, що помітив здобич.
— Серед них є чарівник? — Прошипіла вона.
Віктор був одним з небагатьох, хто не відступав перед її поглядом. — Сказали, що він верховний жрець Братства Ордена.
— Всі Брати цього союзу чарівники, — зазначив Іцхак. — Це не дуже хороші новини. Зовсім не хороші.
— Не можу з цим сперечатися, — вимовив Віктор. — З отриманих донесень без сумніву випливає, що ця людина — чарівник.
Неспокійні розмови знову пробігли по натовпу. Деякі клялися, що подібний розвиток подій нічого не міняє, що вони будуть протистояти будь-якій спробі Ордена повернути Алтур-Ранг. Інші не були так упевнені щодо того, що слід робити.
Ніккі, спрямувавши погляд у порожнечу, обмірковувала почуте. Нарешті її погляд звернувся до Віктора. — Розвідники довідалися його ім'я або якусь деталь, яка допоможе нам дізнатися, хто він такий і що з себе представляє?
Віктор засунув великі пальці рук за пояс і кивнув, — Верховного жерця звуть
