Єдина, або Сім наречених принца Ендрю - Ольга Обська

Глаша чергувала біля кімнати Лаймієти, де Зурім вправлялася в педагогічних талантах. Спочатку все йшло добре. Перші п'ять хвилин Глафіра провела, притуливши вухо до замкової щілини. Східна красуня почала розповідати казку про дівчинку в червоному очіпку, і Лаймієта здавалася заінтригованою.

Глаша вирішила, що у Зурім усе під контролем, і трохи відійшла від дверей — розім'яти спину. Ще з півгодини з кімнати долинали спокійні голоси східної красуні і Лаймієти, і Глафіра зовсім розслабилася. Правда, через деякий час Зурім і Лаймі чомусь перейшли на шепіт. Про що говорили, не було чути, але інтонації східної красуні стали схвильованими, і Глаша зрозуміла: Зурім знизила голос, бо в історії настав кульмінаційний момент, і прийшов час трохи нагнати на дитину страху. Шепіт ставав все драматичніше і драматичніше, і Глаша навіть стала побоюватися, як би Зурім не переборщити з трагізмом.

Минуло ще кілька хвилин і до шепоту додалися дивні звуки, що підозріло нагадували схлипування. Чорт! Схоже, Зурім все-таки занадто захопилася, намагаючись зробити історію страшною. Глаша рішуче відчинила двері і вбігла до кімнати.

Лаймієта сиділа на колінах у східної красуні, притулившись до неї і міцно обхопивши ручками. Обидві гірко ридали. Ой, як все складно... Ну добре дитина, але Зурім-то чому сльози ллє?

— Дівчата, в цій казці, взагалі-то, хеппі-енд. Усі живі залишилися. Ну, крім головного гада, ясна річ, — спробувала Глаша припинити сумні схлипування.

Але слова не допомогли.

— Лаймієто, — Глафіра підійшла до дівчинки і погладила по кучерявій голівці. — Чого ти плачеш, зайчику? Червоний Капелюшок шкода? Але ж із нею нічого поганого не сталося.

— Ні, мені Зурім шкода, — відповіла дитина і притулилася до східної красуні ще щільніше.

— Чому? — здивувалася Глаша.

— Тому що у неї ніколи не буде такої ж милою донечки, як я.

Обидві заголосили зі ще більшим відчаєм, але для Глаші картина почала потроху прояснюватися. Крізь сльози Зурім повідала, що, послухавши історію про Червоний Капелюшок, Лаймієта попросила нову казку. І Зурім розповіла їй про ще одну дівчину. Про ту, якій небеса не знайшли судженого, і їй довелося шукати його в іншому світі. Але і в цьому іншому світі з нею трапилася нова напасть. Вона закохалася в прекрасного лицаря, але їм не судилося бути разом. Її повернуть до рідного світу, де у неї ніколи-ніколи не буде сім'ї і ніколи-ніколи-ніколи не буде дочки, такого ж милого і чарівного малятка, як Лаймієта.

— Ех, Зурім, Зурім, а іншу казку ти дитині розповісти не могла?

— Я хотіла, але дивилася на це янголятко і думки були тільки про одне. Про те, чого у мене ніколи не буде ...

І обидві знову заголосили.

— Що відбувається? — в дверях з'явився Крайс. — І чому вас на хвилину одних не можна залишити?

Слідом за ним до кімнати зайшов Бріус.

— Лаймі, сонечко, що трапилося? — стривожено запитав він. — У тебе щось болить?

Дівчинка зістрибнула з колін східної красуні і понеслася назустріч фітнес-тренеру, щоб через секунду опинитися в його руках.

— Тату, таточку, — вона обняла його за шию, довірливо поклала голівку на плече і, схлипнувши, жалісливо вимовила. — Така казка про Зурім сумна.

Тато??? Глаша здивувалася. Несподівано. Здається, мала стверджувала, що її батька звуть не Бріус. Отже, у цього хлопця, що ніжно пригорнув дитину до себе, інше ім'я?

Ех, бідолашна Зурім! У неї ще більше проблем, ніж здавалося. Трапилося ж красуні закохатися в Бріуса, який мало того що не принц Ендрю, так іще й не Бріус, і до того ж одружений.

_______________________________________________

Дорогі читачі!

Графік виходу продовжень трохи змінений.

З цього тижня продовження виходитимуть щодня крім п'ятниці. Тобто завтра продовження не буде.

Зате післязавтра як зазвичай о сьомій ранку на нас чекають нові пригоди Глаши і Зурім:)