Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно! - Олена Гриб

Коли я повернулася з-за кущів, несучи в оберемку те, що залишилося від недавно прекрасного вбрання, принц побіжно зауважив:

– А куди ділось ліжко?

– Яке ліжко? – насторожено поцікавився Гент.

– Чиє ліжко? – З озерця виринув Лан.

Отже, маг мою ілюзію бачить, а не-людь – ні. Гарна була фантазія, до ранку протрималася.

– Відьомське.

Приємно усвідомлювати, що Ліс не пригнічує мою силу!

Не знаю, чи зрозуміли вони натяк, але розпитувань не було. Ні про ліжко, ні про подружнє життя. Лише Арголін із хихотінням поцікавився, чи варте воно того. Я не відразу зрозуміла, про що це він, а то накрутила б вуха!