Дев'яте Правило Чарівника, або Вогняний Ланцюг - Террі Гудкайнд
Натан поглядом змусив її замовкнути. — Ти отримала звістку від Верни? Що вона рухається на південь? Чому?
Настрій Енн впав. — Я отримала повідомлення сьогодні ввечері, прямо перед тим, як відправилася сюди.
— І що повідомляє наша юна аббатиса? Чому вона їде на південь?
Енн скрушно зітхнула. — Боюся, це не кращі новини. Вона пише, що Джеган розділив армію. Він відправив частину своєї орди в обхід гір, щоб зайти в Д'хару з півдня. Верна їде з силами Д'хари, щоб стримати натиск армії Ордена.
Кров відринула від лиця Натана.
— Що ти сказала? — Прошепотів він.
Його широко розплющені очі привели Енн в замішання. — Ти про те, що Джеган розділив армію?
Вона не думала, що це можливо, але обличчя пророка зблідло ще більше.
— Хай оберігають нас добрі духи, — прошепотів він. — Це занадто скоро. Ми ще не готові.
Енн відчула, як від страху починає поколювати пальці, по ногах біжать мурашки, стегна покриваються гусячою шкірою. — Про що ти говориш, Натан? Що трапилося?
Він повернувся і відчайдушно вдивлявся в корінці книг, розкладених на столах. Нарешті в середині однієї купки він знайшов те, що шукав, і висмикнув книгу, від чого решта звалилися на підлогу. Він взявся поспішно гортати сторінки, бурмочучи щось про себе.
— Ось тут. — Сказав він, притискаючи пальцем сторінку. — У цих книгах я знайшов пророцтва, яких раніше ніколи не бачив. Ці пророцтва відносяться до заключного бою і поки що закриті для мене. Я не можу бачити їх у своїх видіннях, але описи інших пророків лякають достатньо. Вони настільки ж ясні, як і видіння.
Він нахилився ближче і при світлі свічки прочитав. — У році цикад, коли захисник принижених і страждаючих під прапором Світла і людяності нарешті розколе свою зграю, це послужить знаком того, що пророцтво пробуджено і вирішальна заключна битва близька. Будьте обережні, всі істинні розгалуження та їх похідні в цьому корені поплутані. Істинним є тільки основний стовбур цього пророцтва. Якщо fuer grissa ost drauka не очолить цей фінальне бій, світ, який вже стоїть на краю тіні, впаде в жахливу темряву.
Fuer grissa ost drauka було одним з тих імен, якими в пророцтвах позначався Річард. Ця назва зустрічалося в одному відомому пророцтві на древнєд'харіанській мові і означало Несучий смерть. Позначення його під цим ім'ям в даному пророцтві було засобом з'єднати два пророцтва в сполученій вилці.
— Якщо цикади з'являться в цьому році, — сказав Натан, — це буде знак, що пророцтво не тільки справдилось, але й активувалось.
Коліна Енн стали ватяними. — Сьогодні я бачила, що вони з'явилися.
Натан пильно дивився на неї з видом Творця, оголошує свою волю. — Значить хронологія встановлена. Всі пророцтва завершуються. Подія здійснилася. Кінець близький.
— Дорогий Творець, захисти нас, — шепотіла Енн.
Натан сунув книгу в кишеню. — Ми повинні дістатися до Річарда.
Вона кивнула. — Ти маєш рацію. Ми не можемо втрачати часу.
Натан озирнувся. — Звичайно, ми не можемо забрати з собою всі ці книги, і у нас немає часу переглянути їх усі. Потрібно запечатати це місце так, яким воно було до нашого приходу і негайно вирушати в дорогу.
Перш ніж Енн встигла хоч якось виразити свою згоду, Натан витягнув руку. Всі свічки погасли. Тільки ліхтар на розі одного з столів висвітлював приміщення. Проходячи мимо, він підхопив його своєю великою рукою.
— Пішли, — сказав він.
Енн заквапилася слідом за ним, намагаючись не відставати від маленького кола світла в цьому химерному, зануреному в пітьму приміщенні. — Ти впевнений, що ми не повинні взяти з собою ніяких книг?
Пророк стрімко рухався у бік вузьких сходів. — Ми не можемо нести їх — це нас затримає. Крім того, яку з них ми візьмемо? — Він замовк на мить і озирнувся через плече назад. У різкому світлі ліхтаря його обличчя наче складалося з кутів і гострих ліній. — Ми вже знаємо, про що свідчить пророцтво, і тепер ми вперше знаємо його хронологію. Ми повинні дістатися до Річарда. Він повинен бути з армією, коли відбудеться зіткнення, інакше все буде втрачено.
— Так, і ми повинні будемо упевнитися, що він там, щоб завершити пророцтво.
— Домовилися, — сказав він, повернувся і помчав вгору по сходах. Прохід був таким низьким і тісним, що просувався він насилу.
Нагорі ніч спалахнула пронизливою піснею цикад. Натан окликнув Тома і Дженнсен. Поки вони чекали відповіді, гілки дерев м'яко колихалися під вологим вітерцем. Здавалося, минула вічність. Насправді Том і Дженнсен з'явилися з темряви майже одразу.
— Ну, що? — Запитала Дженнсен, затамувавши подих.
За нею тінню височів Том. — Є проблеми?
— І серйозні, — підтвердив Натан.
Енн подумала, що йому треба б бути обережніше, але становище було настільки складним, що бути обережним було безглуздо. Він витягнув з кишені книгу і відкрив на чистій сторінці, де було відсутнє пророцтво.
— Скажи, що тут написано, — скомандував він, простягаючи її Дженнсен.
Вона спохмурніла і подивилася на нього.
— Що написано? Натан, це чиста сторінка. — Натан невдоволено забурчав.
— Значить, сюди залучена Магія Збитку, магія підземного світу, магія смерті. Тебе вона зачіпає так само, як і нас.
Натан обернувся до Дженнсен. — Ми знайшли пророцтво, яке відноситься до Річарда. Ми повинні відшукати його або Джеган переможе у війні.
Дженнсен навіть задихнулася. Том тихенько свиснув.
— Ти знаєш, де він? — Запитав Натан.
Не роздумуючи, Том повернувся і простягнув руку, вказуючи напрямок. Його узи зробили те, чого не міг зробити їх дар.
— Він — в тій стороні. Не дуже далеко, але і не поруч.
Енн вдивилась в темряву.
— Ми повинні зібрати речі і на світанку вирушити в дорогу.
