Єдина, або Сім наречених принца Ендрю - Ольга Обська
— Не так давно до короля і королеви у нас зверталися «Ваша неперевершеність». Але коли королевою стала Вайолет II, вона переконала чоловіка видати указ про скасування цього важковимовного і занадто пишномовного звернення. Було вирішено замінити його на «Ваша Світлість».
Мудре рішення. Королева Глаші імпонувала. Здавалася жінкою розсудливою і адекватною. І ця чергова маленька деталь теж про це свідчила.
— А як прийнято звертатися до принців?
— Теж «Ваша Світлість». А, до речі, навіщо Вам до нього звертатися? — лукаво посміхнувся Крайс. — Ви ж категорично налаштовані проти Ендрю.
Відповісти Глаша не встигла. У просвіті між гілками кущів вона помітила рухому тінь і насторожилася. Знову Сапфіра?
Приклала пальця до губ, показуючи Крайсу, щоб мовчав, і акуратно розсунула гілки. Точно! Паралельною алейкою крокувала мулатка з чорною скринею у руках. Повернулася, щоб закінчити те, що не встигла минулого разу? Якщо так, необхідно простежити за нею й упевнитися, що її повзання по землі — ніяке не чаклунство.
Глаша почала рухатися в ту ж сторону, що і любителька двоголових змій, намагаючись не випустити її з поля зору.
— Куди ви? — шепнув здивований Крайс. — Хочете простежити за Сапфірою?
— Так.
— Навіщо? — хромейстер рухався слідом.
— Вона — любителька йоги, — почала вигадувати на ходу Глафіра. — У неї цікава система вправ. Хочу запозичити.
— А запитати особисто не пробували?
— Вона не покаже — соромиться.
— А хіба правильно підглядати за нею, якщо вона соромиться?
— Неправильно, — погодилася Глаша. — От і не йдіть за мною.
Але Крайс до поради не дослухався. Затримався ненадовго, щоб прив'язати зебру до одного з кущів, і знову наздогнав Глафіру.
Вони повторили точнісінько той же шлях, що пройшли годину тому Глаша і Зурім. Сапфіра знову вийшла на уподобану нею галявину. Переслідувачі зачаїлися за щільною стіною чагарника. Крайс зреагував швидше Глафіри — зайняв для спостереження зручну щілину, розташовану невисоко над землею. Глаші нічого не залишалося, як примоститися коло іншої — тієї, що вище. Але щойно Сапфіра вляглася на траву, Глафірі знову стало нічого не видно.
Прикро! Варто було стільки крастися по колючих кущах, щоб пропустити найцікавіше? Ні, здаватися Глаша не збиралася. Вирішила спробувати влаштуватися коло спостережного пункту, зайнятого Крайсом. Вона пам'ятала, що для двох там мало місця, і чим закінчилася попередня спроба, тому постаралася врахувати минулі помилки. Глаша крутилася над спиною Крайса, пристроюючи руки і ноги, то праворуч, то ліворуч від нього. Той і не подумав поступитися або ж хоч трохи посунутися.
Глафіра припускала, що Сапфіра витворяє щось неймовірно смішне, бо плечі хромейстера почали беззвучно трястися. Це змусило активізувати спроби. Від старанності увага розсіялася, і Глаша перенесла вагу тіла на хвору праву ногу. Результат виявився майже таким самим, як і минулого разу. «Майже», оскільки минулого разу після падіння Глаша і Зурім сплелися і довго не могли зрозуміти, де чия рука і де чия нога, а в цей раз, все було чітко: Крайс лежав на траві, а Глаша на Крайсові.
Він дивився на неї і сміявся. І що такого смішного? Заправив за вухо прядку волосся, що прилипла до чола, легенько доторкнувся до щоки, щоб зняти травинку. Дотики були ніжними і трохи лоскотними. Глаша ворухнулася. Крайс раптом різко став серйозним. Очі потемніли. Від цієї зміни кинуло в жар. Ще мить вони мовчки дивилися одне на одного. Серце голосно билося в грудях.
Глаша спробувала, якщо не встати, то хоча б сісти. Крайс допоміг їй і сам сів поруч. Щоб якось відволіктися від незрозумілих відчуттів, які не дають серцю повернутися до нормального ритму, Глафіра припала до щілини, яка тепер була вільна. Нічого — ані Сапфіри, ані чорної скрині.
— Чорт! Пішла, — розчаровано зітхнула Глаша. — Ви встигли помітити щось цікаве?
— Ні.
— Але ж ви сміялися! Що вона робила?
— Не знаю. Я не міг зосередитися на тій дівчині, коли по моїй спині повзали ви.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно