Усі царства іншого світу - Лариса Лешкевич

– Я не  буду пити, не хочу! – Веда рішуче відсунула пляшку убік, – Так ось, щодо кліпу… Особисто мені історія про дракона здається барвистішою, у ній більше простору для діяльності… там скелі, море, похмурі підземелля…

– Ага! І нічого оригінального: все як у всіх! – зневажливо сказав Володька, – тітка сиділа в вежі і на тобі, закохалася в дракона, який її викрав, щоб у жертву принести… Стокгольмський синдромом у всій красі!

– Чудовий задум! Слухачам подобаються  ось такі соплі медові! – переконано кивнув Сашко.

– Візьмемо три пісні, – сказала Веда, – про дракона, вампіра і про переплута… Режисер, напевно, краще зрозуміє, яка з них матиме успіх!

– Слухай, а чому ти ніколи про перевертнів не писала? – прокинулася раптом Мілена і потягла до себе крижану пляшку вишневого пива, – дуже гідні герої народного фольклору. Гарні, сильні, привабливі.

– Не знаю, мене вони чомусь ніколи не притягували, – знизала плечима Веда.

– Оборотні кусаються і з них шерсть сиплеться, не збереш! – піддражнив Мілену, яка йому подобалась, Володька.

 – А вампіри? Не кусаються, чи що? Як на мене, так перевертні у сто разів цікавіші! – сказала Мілена, нервово смикаючи себе за руду косу.

Флейтистка писала романи про перевертнів, викладала їх в інтернет і мріяла прославитись саме як письменниця, а не як музикантка відомого фолк-рок гурту.

Веда потай просила Гната, який, крім іншого, був власником видавництва, оцінити тексти Мілени.

Гнат подивився і безжально констатував, що подібним фентезі завалено весь книжковий ринок і друкувати  таке – свідомо провальна затія.

Веда не наважилася розповісти вразливій Мілені, як намагалася допомогти їй здійснити мрію…