Коли в тебе є персональний ангел - Олена Зацепіліна

- Мені потрібно повернутися в земний світ, - заявляє вранці Нік, - я дещо придумав. Танк перетягнути сюди не вийде, але тобі буде щось у стилі «Рембо: Перша кров»[1].

- Жартуєш?

- Тут не до жартів, коли твоя кохана королева вирішує сама виступити проти цілого світу, а мені, як вірному лицарю, необхідно всіма доступними способами її захистити!

- О! І що ж це?

- Потім побачиш, якщо вийде. Але вирушати треба негайно. У нас невеликий запас часу. До фінальної битви лише п'ять днів.

Нік наказує слузі покликати Анандра, а сам збирається в дорогу.

Коли король приходить, Нік повідомляє свій загальний план і просить, щоб ми його зустріли на мисі Семи вітрів через три дні. Жодних подробиць, але Анандру, на відміну від мене, вони не потрібні - він повністю довіряє Ніку. Що ж мій лицар задумав?

Прохід відкрито. Нік ніжно цілує мене на прощання і, пам'ятаючи своє останнє відбуття в інший світ і вчорашні наші обійми з Анандром, попереджає друга:

- Ваша Величносте, постарайтеся тримати свої руки подалі від моєї коханої!

Анандр сміється і ствердно киває.

- Удачі!

Я закочую очі до неба, даючи зрозуміти, що зауваження недоречне. Нік перед зникненням розкриває руку і показує, що пляшечка з білою матерією міцно затиснута в ній. Ще раз закочую очі і посилаю коханому повітряний поцілунок.

Ми з Анандром на мисі Семи вітрів – скелястому березі, захищеному від цікавих очей з одного боку океаном, з іншого – краєм лісу.

Третій день закінчується, а Ніка все немає. А раптом він не зможе повернутись? Забороняю собі навіть думати про таке. Коли надії майже немає, з повітря з'являється Нік. На плечах у нього не лише рюкзак, а й два… автомати Калашнікова. Що?

- Мати Божа! Це твоя ідея?

- Така реакція дорого коштує!

Хлопець притягує мене до себе і дарує довгий пристрасний поцілунок.

- Кхе-кхе! Чи можна дізнатися, що за пристрій ти приніс? – перериває нас Анандр.

- Краще показати, – відповідає Нік, неохоче відсторонюючись від мене. Вставляє обойму в магазин та натискає спусковий гачок. Тріск автомата, і велика гілка з дерева, що знаходиться від нас приблизно за чотириста метрів, падає, як зрубана.

Король у шоці, я, до речі, теж. Нік задоволений ефектом.

- Але як?!

- Виступав колись на одному корпоративі. Контингент був там ще той! Один із гостей дав мені візитку. Хотів викинути одразу, але чомусь залишив. Не думав, що знадобиться, але, бачиш, знадобилася.

- Ти диво! – кидаюся на шию коханому.

- Це не все: я маю ще один подарунок для тебе.

- Вже боюся!

- Бійся!

Нік дістає з рюкзака два пістолети.

- ...?

- Під час поєдинку кожен обирає сам собі зброю, так? Так! От і вибереш пістолет.

- А це згідно з правилами? – питаю, звертаючись до Анандра.

- Якщо це така сама штука, як перша, то я ставлю на вас, міледі.

- Але чи це буде чесно?

- Начхати, – заявляє Нік, – переможців не судять. Вмієш стріляти?

- Звісно! У школі на військовій підготовці пробувала. Непогано виходило, але треба згадати.

- А я можу спробувати? – цікавиться король.

Далі проводимо кілька годин, тренуючись у стрільбі. Анандр у захваті. Що хлопчикам ще треба, як не трохи постріляти?

______________________

[1] Фільм за однойменним романом Девіда Моррелла, випущений у США в 1982 році.