Зворотний бік світів - Дарунок Корній

на Мертву і вбила русалій. Але вона, крім води з Чорнобогового джерела, отримала ще одну складову — прокляття русалій. І відтепер могла легко вбивати наймогутніших темних безсмертних. Щойно темний устромляв руку у воду річки, як шкіра вкривалася пекучими ранами, які не загоювалися ніколи. А впасти в таку воду — то взагалі миттєва смерть. Легенди світу темних стверджують, що русалії насправді не загинули, а отримали нову подобу, і що це вони, а не вода, так жорстоко мстять темним за знищену батьківщину. Хоча після того як річка Забута-Незгадана перетворилася на Мертву, їх ніхто і не бачив. Та мушу чесно тобі сказати, дівчино, що Мертва річка світу Відтіні й світлих не дуже шанує. Вбити не вб’є, але знесилить. Кажуть, що тільки смертним людям та тим безсмертним, у жилах яких тече і кров смертного, як ось ти, наприклад, можна вільно заходити у води цієї Мертвої річки.

Ще одним неприємним нагадуванням про русалій є залишки хатинок у світі Відтіні. Так, вони напівзруйновані, але досі не знищені. І що тільки темні не робили, аби позбутися такого спадку! Які тільки добірні заклинання та замовляння не використовували! І зілля відвороту та зневільнення варили, і зі світів людських приносили зброю смертних — усе марно. Хатки й досі на своєму місці — постійне нагадування темним про їхню невсемогутність. Лишень одного разу трохи вдалася спроба, і непрощеним закляттям темним вдалося знищити маленьку комірчину біля старої хати. Але… Комірчину вони знищили, однак на її місці, якимсь незрозумілим дивом, утворилося невеличке болітце з водою, яка також дуже не любить темних. Після цього темні припинили будь-які намагання зруйнувати хати. Зараз у тих хатинах мешкають прокляті, служки темних.

— Невже ніхто-ніхто зі світлих так і не заступився за істот з річки Забутої-Незгаданої? Навіть Птаха? — сумно перепитувала Мальва.

— Майже ніхто, — сумно відповіла Ягілка.

— Тобто? — уперто допитувалася Мальва.

— Ну-у… Був один. Перуном звати. Він таки посмів перечити темним. І ті навіть пообіцяли йому, що подумають над його вимогами. Не пригадую добре, що вони там йому наобіцяли, певно, пустити джерело з Мертвою водою в обхід річки Забутої-Незгаданої, щоб у якійсь долині утворювалося озеро. Але це був обман, люба дівчинко. Насправді вони заманили Перуна у світ Відтіні для того, щоби вбити його дружину.

Мальва здивовано дивилася на Ягілку, згадуючи Ладу, яку вона нещодавно бачила — живою та здоровою. Щось тут докупи не тулилося.

— Ой, я знаю, що далі було! — махнула рукою Мальва. — Перун здогадався про підступ темних, так? І дружина Перуна залишилася живою.

— Що? Ні. Не здогадався. Навпаки, повірив. Дружина Перуна тоді загинула.

— Як це? — Мальва іронічно посміхнулася. — Загинула вона. Коли? Я ж її недавно бачила здоровою і дуже лихою.

— Ти про Ладу? — перепитала Ягілка і, не чекаючи відповіді, продовжила: — Лада — друга дружина Перуна. І першою їй ніколи не стати. От вона і комизиться тепер. Навіть ревнує чоловіка до першої дружини. До давно мертвої першої дружини. І тобі від Лади дісталося, так?

— Дісталося, — погодилася Мальва, згадуючи лиху вдачу Лади. — Красунею, мабуть, була перша дружина Перуна, якщо Лада її досі пам’ятає.

— Чому була? — запитала якось дивно Ягілка. В очах застрибали вогники-блискавки.

— Ну як чому? Ви ж самі щойно сказали: дружина Перуна загинула.

— Так, загинула. Але її повернули до життя.

— Кого? Нічого не розумію. Як повернули?

— Дуже просто — перенародження. Дружина великого Перуна — велика Перуниця. Не хочеш знати, ким вона є тепер?

— Що означає — ким є? Ви говорите загадками і я вас маю розуміти? — роздратовано випалила Мальва.

— Та гаразд-гаразд, не дратуйся. Невже Морок тобі так погано історію світів викладав?

— Думаю, він просто не встиг мені все розповісти. За браком часу. Я ж вчасно дременула, пра’?

— То що, не хочеш знати, хто ця особлива жінка? Вона доволі близька і важлива для тебе.

Мальва приголомшено дивиться на Ягілку. Вона знає, що Птаху інколи називають Перуницею. Але якось ніколи цього не пов’язувала з Перуном:

— Птаха?! — прошепотіла.

Ягілка сумно посміхнулася:

— Так. Вона. Його вірна і віддана дружина. Ніколи нікого він так не любив, як її. І не любитиме. Перун силою молитви повернув жінку до життя.

— А вона? Вона Перуна теж любить, так? — чомусь цієї миті Мальва думала про батька та жаліла його і, здається, розуміла його безглузду поведінку. Стрибог ревнував Птаху. І, можливо, не безпідставно?

— Вона — Птаха-Слава, велика Перуниця. Він досі її любить, і вона його теж.

— Що? Як це любить? Ні-ні, ви щось плутаєте. Птаха любить Стрибога. До чого тут Перун, га? Але якщо це правда, то зрозуміло, чого так казиться батько. Звичайна чоловіча ревність. Теж мені боги… Розпусники…

Мальва нервово стукнула кулаком по столі. Під столом сердито зашипів кіт. Знову повернувся? Мальва згадала його червоні очі, та тільки сердито сіпнулася. Вона готова була зараз щось розгатити чи розчавити. Можна й кота.

— Не все є таким звичайним, як здається на перший погляд. Так, Перун любить Птаху. Яка є перенародженою Перуницею. Але він не може бути ані її чоловіком, бо вже одружений на Ладі, не може бути і її коханцем. З дуже простої причини. Він її батько.

Якби Мальві зараз сказали, що Перун і справді коханець Птахи і що та відповіла йому взаємністю, вона менше б здивувалася.

— Мати рідна! Хіба таке можливе? Ви ж самі сказали, що вона перенароджена Перуниця і що Перун упросив Творця повернути її до життя.

— Так. Казала. Творець і повернув. І вже, очевидно, Творцеві видніше, яким чином це робити.

— І Птаха про батьківство Перуна чомусь не знала, так?

— Не знала, — лаконічно відповідала Ягілка. — Але вже знає.

Мальва згадувала про те, з яким трепетом Птаха ставилася до Остапа, маючи його за сироту, бо й себе вважала такою ж. Згадала розповідь бабусі Горпини про те, як Птаха ретельно та уважно шукала для Мальви люблячих батьків, тому що знала, як це важливо мати таких людей за найрідніших.

— А Стрибог про це знає? — розпитувала й далі Мальва. — Про батьківство Перуна?

— Знає, але не вірить.

— А якщо я йому про це розповім, то повірить?

Ягілка сумно посміхнулася у відповідь:

— Не знаю. Коли по-справжньому люблять — то вірять. А твій батько — просто телепень. Даруй, будь ласка, за таке негарне слово. Стрибог нікого, крім себе, не любить. Навіть тебе. Лишень дозволяє себе любити.

Мальва нервово сіпнулася:

— Звідки ви знаєте? Він заплутався. Йому потрібно все пояснити, і він зрозуміє. Ніякий він не телепень.