Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд
Тепер, коли вона і її коханий можуть нарешті бути разом, незважаючи на її магію, вона нікому не дозволить перешкодити їхньому щастю!
При одній думці про те, що хтось може заподіяти Річарду зло, в Келен спалахувала магія кривавої люті, Кон Дар. Келен навіть не підозрювала, що здатна закликати криваву лють, до тих пір, поки не почула, що Річард убитий, але тепер завжди відчувала її в собі так само чітко, як і звичну магію сповідниці.
Схрестивши руки на грудях, Чандален дивився на наближення сповідниці.
Позаду нього, встромивши списи тупими кінцями в землю, стояло кілька мисливців. Без сумніву, вони щойно повернулися з полювання: їх тіла були покриті ще не висохлим брудом. В їх розслаблених позах вгадувалася настороженість.
За плечем у кожного висів невеликий лук, на поясі — довгий ніж. У деяких на руках виднілися плями крові. Пучки трави, прикріплені до зап'ясть і застромлені у волосся, служили мисливцям маскуванням. Келен зупинилася перед Чандаленом і вдивилася в його темні очі.
— Сили Чандалену. — Вона несильно грюкнула його по щоці долонею.
Його очі блиснули. Він відвів погляд, але не відповів на привітання, а лише презирливо сплюнув і знову подивився на Келен:
— Що тобі потрібно. Сповідниця?
Воїни за його спиною заусміхалися. Землі Племені Тіни були, мабуть, єдиним місцем у світі, де вважалося образою не отримати ляпаса.
— Річард-з-характером пожертвував більшим, ніж ти можеш собі уявити, щоб врятувати наших одноплемінників від Даркена Рала. Чому ж ти ненавидиш його?
— Ви двоє принесли в моє плем'я біду. І принесете знову.
— У наше плем'я, — поправила Келен і, розстебнувши гудзики, закотила рукав до самого плеча. — Тоффалар поранив мене, — сказала вона, підносячи оголену руку до обличчя Чандалена. — Цей шрам залишився з тих пір, як він намагався вбити мене. Він поранив мене до того, як я вбила його. Не після. Напавши на мене, він сам вирішив свою долю.
Вираз обличчя Чандалена не змінилося.
— Дядько ніколи не вмів поводитися з ножем. Бідолаха.
Келен стиснула зуби. Тепер відступати не можна. Не зводячи з Чандалена очей, вона поцілувала кінчики пальців і торкнулася ними щоки Чандалена — в те ж місце, куди тільки що його шльопнула. Мисливці зашипіли від люті і схопилися за списа. Обличчя Чандалена спотворилося від люті.
Для мисливця племені Тіни не було приниження важче. Відмова Чандалена відповісти на привітання не означала відсутність у нього поваги до сили Келен, а була лише небажання демонструвати цю повагу. А Келен, замінивши ляпас поцілунком, відмовила мисливцеві в силі, як би назвавши його нерозумним немовлям. І що найгірше, це образа було нанесено публічно.
Це було небезпечно само по собі, і подвійно небезпечно, тому що Чандален вважав Келен ворогом. У таких випадках відповіддю зазвичай служив удар ножем з-за рогу.
Людина, звинувачена в слабкості, позбавлявся права зустрітися зі своїм противником лицем до лиця. З іншого боку, поняття Племені Тіни про честь вимагали, щоб сила була доведена відкрито. Оскільки Келен образила Чандалена на очах у всіх, честь вимагала, щоб і він відповів їй принародно.
— З цього моменту, — сказала Келен, — якщо ти потребуєш моєї поваги, тобі доведеться заслужити її.
Чандален стиснув кулаки так, що побіліли суглоби. Келен глузливо випнула підборіддя.
— Отже, ти все-таки зважився засвідчити повагу до моєї сили?
Але Чандален дивився на щось за її спиною і не рухався. Його люди відступили на крок і з неохотою опустили списи. Келен обернулася і побачила не менше півсотні мисливців з натягнутими луками. Кожна стріла дивилася на Чандалена і його людей.
— Де ж твоя сила, — уїдливо запитав Чандален, — якщо ти ховаєшся за спини інших?
— Опустіть зброю! — Крикнула Келен. — І нехай ніхто не намагається захищати мене від цих людей. Ніхто! Це стосується тільки мене і Чандалена.
Люди неохоче опустили луки. Чандален знизав плечима.
— У тебе немає сили. За тобою стоїть меч Шукача.
Келен різко викинула руку вперед і міцно стиснула його плече. Чандален закам'янів. Його зіниці розширились. Він прекрасно знав, що означає цей жест, і розумів, що швидкість його мускулів поступається швидкості думки сповідниці.
— Тільки за минулий рік я вбила більше людей, ніж ти за все своє життя, жалюгідний хвалько! — Голос Келен був схожий на шипіння розлюченої змії. Якщо ти спробуєш заподіяти Річарду зло, я вб'ю й тебе. — Вона нахилилася ближче. — Навіть якщо ти просто висловиш вголос таку думку, і вона дійде до моїх вух, я тебе вб'ю. — Келен з підкресленою неквапливістю обвела поглядом натовп. — Я простягаю кожному руку дружби, але якщо хтось протягне у відповідь руку з ножем, я вб'ю його так само, як вбила Тоффалара. І не думайте, що я не зможу. Або не захочу. — Вона по черзі оглянула мисливців, і коли кожен кивнув на знак згоди, знову повернулася до Чандалена, і пальці її стиснулись ще міцніше. Мисливець судорожно ковтнув і теж кивнув. — Те, що відбулося між мною і Чандаленом, стосується тільки нас двох. Не варто говорити про це Птахолову. Вона прибрала руку. Вдалині почувся рев дракона, який повертався. — І пам'ятай, Чандален, що ми з тобою — на одній стороні. Ми обидва захищаємо наше плем'я, і я поважаю тебе за те, що ти для цього робиш.
Несильно шльопнувши мисливця по щоці, вона відразу ж повернулася до нього спиною, позбавляючи його можливості як повернути ляпас, так і проігнорувати її.
Цей жест частково підняв Чандалена в очах власних людей. Тепер якби він захотів відновити сварку, це стало б проявом дурості та слабкості. Своїм вчинком Келен показала, що сама вона дотримується вимог честі, а про поведінку Чандалена надає судити його одноплемінникам. Воювати з жінкою негідно чоловіка. Втім, Келен — не звичайна жінка. Вона Мати-сповідниця.
Келен перевела дух і, повернувшись до Савідліна, стала дивитись, як опускається дракон. Стояча поруч Везелен міцно притискала до себе сяючого від щастя Сіддіна. Подумавши про
