Небезпека у лісі! - Страгозорый

    Коли я озирнувся, істота вже швидко втікала від мене. Я глибоко зітхнув, і подивився у сторону табору, намагаючись придумати, як привернути до себе увагу - бо гадаю, що сам я доходити до нього буду досить добре.

..

..

..

..

..

    Я пролежав у кублі десь два дні до того моменту, доки спина перестала так сильно боліти. Звісно, біль ще був, але вже не настільки сильний, як до цього. І я нарешті зміг нормально рухатися.

     Батькам я збрехав, сказавши, що відійшов досить далеко від табору - хоча, насправді, саме це була правда, - і на мене впало дерево, у яке влучила блискавка, через що я так довго йшов до табору. Ніби повірили.

    За увесь цей час, доки я пробув у кублі, я багато думав на рахунок того, чому те створіння вирішило мені допомогти. І єдине виправдання цьому було те, що створіння запам'ятало, що я намагався їй допомогти відбитися від вбивць, і вирішило допомогти мені таким чином.

    Коли я вже почав відчувати себе більш краще, я почав потроху виходити з кубла. І вже через п'ять днів, коли біль майже повністю прошйов і я зміг сходити вперше на полювання після того, що сталося, у самому низу спини я почав відчувати невеликий, твердий пагорб. 

    Однієї ночі, коли я потрапив знову до світу, де був Драконікс, я розповів йому про це. Він сказав, що це вже добре і звільнив мене за деякий час від тренувань - приблизно до того моменту, доки хвіст не перестане рости. Також чоловік сказав, що у найближчий час у мене знову може боліти спина, бо зазвичай зріст хвостів був досить болючим, особливо якщо два або взагалі три хвости.

    Мені вже хотілося дізнатись, скільки хвостів у мене, але я розумів, що цей процес ніяк не можна прискорити, й треба почекати, витерпівши біль. Бо цей біль для мене - як одне з випробувань, які треба пройти, щоб стати сильнішим, ніж ти був до цього.

     Зараз я рибалю, роздумуючи над, у якій формі треба розповісти батькам про те, що я амфігор і що колись були такі сильні люди. Про те, що зараз я тренуюсь разом з Драконіксом. А також про те, що я знайшов дивну істоту, яка спочатку спробувала мене вбити, але потім передумала, і допомогла мені дійти до табору. Але нічого підходящого поки що в голові не приходило.

    Сплеск води змусив мене відволіктися від думок. Піднявши погляд, я подивився на того, хто зайшов у воду десь поряд зі мною.

    Знову воно, це створіння. На цей раз не дивлячись на мене напряму, а лиш, схоже, спостерігаючи за мною бічним зором, щоб я не підкрався до нього, воно нахилилось трохи до води й завмерло, бажаючи теж піймати трохи риби.

   Я був трохи здивований тим, що воно вже вдруге вирішило не нападати на мене і стояло зараз, шукаючи у воді рибу. Але, все-таки, істота зрозуміла, що я не збираюсь йому робити нічого поганого.

   Доки воно рибалило, інколи «руками» різко хапаючи рибу, я знову розглядав його. І що ж це за створіння то таке? Я ніколи таких не бачив. Ніхто ніколи таких не бачив, я певен у цьому. Бо гадаю, старійшини б розповіли що-небудь про дивну істоту, яка може керувати залпами молнії.

    Що ж. Тоді, якщо ніхто про нього нічого не знає і ніхто не досліджував, то можливо, я буду першим, хто це зробить.