Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

Каміль раптом згріб Келен в обійми і міцно стиснув від радості за Річарда. М'яко розсміявшись, Келен погладила хлопчину по голові. Кара, схопивши за комір, відтягнула його, але ласкаво.

— А ти? — Повернувся Каміль до Каре.

— Я Морд…

— Кара — близький друг Річарда.

Тут Каміль несподівано обняв і Кару теж. Келен злякалася, що Морд-Сіт проломить йому череп, але Кара ввічливо витерпіла обійми, хоча відчувала себе явно не в своїй тарілці. Келен здалося навіть, що Кара ледь помітно посміхнулася.

— Але що тоді Річард тут робить з Ніккі? — Знову повернувся до Келен Каміль.

Келен глибоко зітхнула.

— Це довга історія.

— Розкажи.

Келен деякий час вивчала його темні очі. І їй сподобалося те, що вона там побачила. Але все ж виклала все простіше.

— Ніккі чаклунка. І використала магію, щоб змусити Річарда піти з нею.

— Магію? Яку магію? — Насідав він. Келен знову зітхнула.

— Вона використала б свою магію проти мене, убила б мене, якби Річард не погодився піти з нею.

Каміль підняв очі до потоку, переварюючи почуте. Нарешті він кивнув.

— Схоже на правду. Річард саме такий. Він піде на все заради тієї жінки, яку любить. Я знав, що він не любить Ніккі.

— А звідки ти це знаєш?

— Він з нею не спав, — вказав Каміль на два ліжка. — Але готовий посперечатися, що з тобою він спав, коли ви були разом. Келен відчула, що від його прямоти заливається червоним.

— Звідки тобі це відомо?

— Не знаю, — почухав він потилицю. — Просто таке враження, наче ви з ним одне ціле. Коли ти вимовляєш його ім'я, я бачу, наскільки він тобі дорогий.

Незважаючи на втому, Келен не змогла втриматися від посмішки. Вони мчали галопом кілька тижнів. Загнали по дорозі кілька коней, довелося купувати свіжих. А останній тиждень взагалі практично не спали.

— Ну, так ти знаєш, де зараз Річард? — Запитала Келен.

— На роботі. Зазвичай він десь в цей час приходить додому. Якщо тільки йому не потрібно працювати і вночі теж. Келен швидко оглянула кімнату.

— А Ніккі?

— Поняття не маю. Може, пішла за хлібом або ще кудись. Взагалі кумедно. Зазвичай вона до цього часу давно вже вдома. І майже завжди з уже готує вечерею для Річарда.

Погляд Келен ковзав по кімнаті зі столу на тазик і обробну дошку. Раптом вона зараз піде, а він заявиться буквально через хвилину після її відходу? Каміль вважає дивним, що Ніккі досі немає. І те, що вони відсутні обидвоє, насторожувало.

— А де він працює? — Поцікавилася Келен.

— На будівництві.

— На будівництві? Якому будівництві?

— Нового імператорського палацу, — махнув кудись удалину Каміль. — Завтра грандіозне освячення.

— Новий палац закінчений?

— Та ні! Його будувати ще роки і роки. Взагалі його тільки почали. Але вони вже зараз хочуть освятити його. Присвятити Творцеві. У Алтур-Ранг на церемонію приїхала купа народу.

— Річард — один з будівельних робітників? Каміль кивнув.

— Він скульптор. Ну, зараз, у всякому разі… Він працював у транспортній компанії у Іцхака, але потім його заарештували…

— Заарештували? Вони… мучили його?

Каміль відвів очі, йому не хотілося говорити правду.

— Я дав Ніккі грошей, щоб вона могла провідати його. Вона з Іцхаком і Віктором-ковалем витягли його звідти. Він був дуже поганий. А коли трохи одужав, його змусили працювати скульптором.

Слова Каміля кружляли у неї в голові. Найцікавішим було, що Річард видужав.

— Значить, він творить статуї? Каміль знову кивнув.

— Він творить людей у камені для прикраси стін палацу. І допомагає мені з різьбленням по дереву. Я можу вам показати, це на задньому дворі.

Чудо із чудес. Річард ваяє. Але всі статуї, що їм траплялися в Старому світі, просто жахливі. Річард нізащо б не захотів ліпити таке убозтво. Абсолютно ясно, що в нього не було вибору.

— Можливо, пізніше. — Келен потерла брову, розмірковуючи, що робити далі. — Ти можеш нас зараз туди відвести? На будівництво, де працює Річард?

— Так, якщо хочете. Але, може, ви спершу почекаєте, на той випадок, якщо він прийде додому? Він може скоро прийти.

— Ти сказав, що він іноді працює ночами.

— Останні кілька місяців він багато працював ночами. Він ліпить для них якусь особливу статую. — Каміль просяяв. Він велів мені завтра піти на неї подивитися! Оскільки завтра освячення, може, він зараз її закінчує. Я ніколи не був там, де він її робить, але Віктор, коваль, може знати.

— Значить, йдемо до коваля.

Каміль знову почухав потилицю і на обличчі його з'явилося засмучене вираз.

— Але коваль на ніч йде з роботи.

— А там зараз взагалі є ще хтось?

— Напевно повно народу. Там цілі натовпи збираються, щоб подивитися на палац. Я і сам туди ходив. А через завтрашню церемонію сьогодні напевно народу ще більше.

Можливо, це те, що їм потрібно. Раз там натовп, то вони не будуть кидатися в очі. І буде привід обійти там все.

— Дамо йому годину, — вирішила Келен. — Якщо до того часу він не з'явиться, значить, він швидше за все ще працює. Якщо він не прийде, то доведеться нам вирушати на пошуки.

— А якщо з'явиться Ніккі? — Запитала Кара. Каміль тільки відмахнувся.