Жовтий ліхтар, або Відьми грають чесно! - Олена Гриб

– А хто це?!

– Лісовики, – буденно відповів Гент. – І кікімори.

Його Високість обережно виглянув з-за стовбура, за що дістав запотиличника (до речі, за цим «деревцем» десять коней можна було заховати).

– Жити набридло, то про інших подумай! – несподівано накинувся на нього гартонець. – Помалу рухаємося назад, забираючи ліворуч…

Він піднявся, легко закинув на плече мішок і рушив туди, куди вказував. Арголін хвостиком пішов за ним.

– Які вони? – Я схопила Нява за руку.

– Не встиг роздивитися, – з жалем визнав брат.

В його очах палала жадібна цікавість.

Рех[4] смикнув мене запропонувати:

– Нумо хоч одним оком?..

Звісно, Няв з ентузіазмом погодився.

Отже, лісовики: маленькі, зростом близько двох чешів, зарослі коричневою щетиною, з довгим, заплетеним в десятки кісок волоссям, одягнені в простий одяг із нефарбованого полотна. Вони споро викошували траву на галявині. Кікімори вилами розкидали майбутнє сіно для просушування.

Кікімори відрізнялися від лісовиків двома рисами – не мали щетини і, схоже, були жіночої статі. Ой, ні, то ж лісовички! Кікімори не працювали – ходили по покосу, вибираючи з трав якісь гілочки-листочки. На голову вищі за лісовиків, худющі, немов висушені, з брудно-зеленою шкірою, лисі і бородавчасті, вони здалися мені огидними! Розповідають, що коли люди і не-люди ще жили поруч, болотні господині часто заманювали в свої угіддя мандрівників. Ха, така заманить… Ох, знову мелю не те! Це чоловіча частина кікімор. А жіноча мила. Кучеряве зелене волосся, усміхнені личка, кольорові сукні, вінки на головах – принаймні відрази вони не спричиняли. Чи це в мені говорила жіноча солідарність?

– Досить вже, ходімо. – Брат потягнув мене за Гентом і Його Високістю.

Я знехотя пішла за ним, щохвилини оглядаючись.

Чомусь виникло неприємне відчуття, ніби за нами спостерігають… Але ліс залишався спокійним, птиці поводились як зазвичай, кущі не шаруділи надто наполегливо, з крон не сипалися сторонні предмети.

Оманливе затишшя!

{2. Чеш – міра довжини приблизно 0,5 м.

3. Веллійське поле – земельна ділянкf в Веллійській імперії площею приблизно 10 арів.

4. Рех – бог Смерті; вважається, що він може підштовхувати людей до дій, які наближають їх до смерті.}