Житель Каркоси - Амброз Бірс

сумнівів у мене не виникало, проте я вже був непевний у своїй вірі. Лихоманки не було і сліду. Навпаки, мене переповнювали незнані сила і веселість - почуття розумового і тілесного піднесення. Всі відчуття мої загострились, здавалося, ніби я міг доторкнутися до повітря й почути тишу.

Могутнє коріння гігантського дерева, на стовбур якого я обіперся, коли сидів, обплело собою кам’яну брилу, частина якої ховалася в розщілині, утвореній іншим коренем. Так, брила хоч частково й захищена від негоди, все ж була в дуже поганому стані. Її грані стерлись, краї позбивались, а сама поверхня була в тріщинах та відколах. Побіля неї видно було сліди розкладу каменя - блискучі крупинки слюди. Без сумніву, брила слугувала надгробком на могилі, з якої колись давно виросло це дерево. Чіпке коріння спустошило те поховання й ув’язнило надгробок.

Раптовий подих вітру змів сухі листки та гілочки з верхівки каменя, і там я помітив якийсь викарбуваний напис. Я нагнувся прочитати його і... Боже правий! - МОЄ повне ім’я, дата МОГО народження і дата МОЄЇ смерті!

Як тільки я з жахом зірвався на ноги, перший промінь світла осяяв дерево. На рожевому сході вставало сонце. Я стояв між деревом і цим червоним широким диском - але моя тінь на стовбур не падала!

Дружнє виття вовків зустрічало світанок. Я бачив, як вони сиділи поодинці та вкупі на насипаних могилах до самого небокраю, куди сягало око. В ту мить я зрозумів, що то й були руїни славетного й древнього міста Каркоси.

 

Цю історію повідав медіуму Бейроле дух Госіба Алара Робардіна.

 

Нотатки

[

←1

]

Перекладено за виданням: Bierce, Ambrose. An Inhabitant of Carcosa Ambrose Bierce /Tales of Soldiers and Civilians. - San Francisco, CA: E. L. G. Steele, 1891. - P. 241-248. http://archive.org/details/talesofsoldiersc00bierrich