Золотий маг. Книга 1. Зерно - Микола Олександрович Бакума

— Та все в порядку. Врятували хлопця. Тільки Ліна, щоб його врятувати, руку собі розрізала. Та й сили всі віддала. Ми її два рази мало не на руках тримали. А ще там ангел був. Посварилася вона з ним. Слухай, якби не бачив своїми очима, ніколи б не повірив! — із захопленням випалив Нік.

— Ох, і не береже вона себе. А з ангелом це недобре. Вона з ними вже не раз сварилася. Злі вони на неї. Я боюся, щоб за нею не прийшли.

— Що не береже — це точно.

Через годину Ліна, Аня і Нік сіли нарешті в машину та поїхали назад додому. Всю дорогу мовчали. Всі бачили, як важко було Ліні, і не чіпали її розмовами. Коли під’їхали, Іван і Аня допомогли їй дістатися до кімнати.

— Так, чого розкисли? — сказала Ліна в кімнаті, коли вони зібралися йти. — Врятували життя хорошій людині. Хіба не для цього ми живемо? Аню, нехай Іван попередить людей, що завтра нас не буде в селі, тож прийом треба скасувати. А ти, Ніку, все-таки після сніданку сходи в ліс погуляй. Тобі зайві кілограми треба скидати.

Цей день і наступний минули спокійно. Нік гуляв у лісі. Ліна відпочивала у себе в кімнаті і навіть їжу Галина відносила їй туди. Аня займалася в бібліотеці, зрідка зазираючи до наставниці, щоб принести настоянку чи отримати чергове завдання. Приходила Катерина, мати врятованого Василя. Вона хотіла ще раз подякувати Ліні за порятунок сина, але Іван не пустив її до мольфарки. Наближався день від’їзду для Ніка. Він дуже хотів ще раз поговорити з Ліною. Але вона весь час була у себе в кімнаті, а турбувати її він не наважувався.

Після вечері він вийшов у двір, щоб останній раз посидіти у цьому затишному місці. Так багато запитань у нього залишалося до Ліни, але в той же час він так багато дізнався, що вистачить не тільки на кілька статей в газеті, але, можливо, і на книжку. Хоча почав думати, якщо він буде навіть стверджувати, що бачив все своїми очима, йому не повірять. Вже дуже фантастичним виглядало все побачене тут. Напевно, приймуть за художню розповідь, ну, або за слова божевільного. Він сидів під великим зоряним небом і дивився на нього. І навіть відразу не помітив, як хтось підійшов і сів поруч.

— І що ти там на небі хочеш побачити? — Нік сіпнувся від несподіванки і обернувся. Це була Ліна. Вона розмістилася поруч у кріслі і з материнською ніжністю дивилася на нього.

— Я не знаю, що хочу там побачити. Раніше я вірив, що десь там є інопланетяни, я навіть вірив, правда, не до кінця, що існують відьми, чорти, ангели, демони і Боги. Але в це все вірилося, як у казку. Дуже далеку від мене казку. Як діти вірять у Діда Мороза. А зараз я побачив, що це «далеке» не так вже й далеко. Що справжня магія може бути не тільки у фантастичних оповіданнях. Іноді мені здається, що я сплю і все це тільки плід моєї нестримної фантазії. Ось зараз задзвонить мобільний, я прокинуся, встану, вмиюся, одягнуся та й піду на роботу. Запишу чергове інтерв’ю з черговим, як мені здається, екстрасенсом. А потім згадаю сон і, якщо не буде ліньки, то напишу фантастичне оповідання. А може, і книжку. А буде ліньки, то просто нічого не буду робити.

— Може, так і буде. Завтра ти повернешся у свій світ і будеш тільки зрідка згадувати все, що ти тут побачив і дізнався.

— Та ні! Не зможу я вже просто так жити. Адже тепер я знаю, що ті, кого я вважав магами і великими екстрасенсами, просто дрібні невігласи. Що десь існують справжні чародії. Що ось сядь на поїзд, і через деякий час я можу приїхати до вас і знову до всього цього наблизитися.

— Можливо, і не зможеш жити, як раніше. Ти послухай мене, стару. Але те, що я тобі зараз скажу, може назавжди змінити твоє життя. Тож ти спочатку виріши, а чи варто тобі це знати?

— Якщо я тут, значить так судилося. І якщо є щось, що стосується мене і мого життя, то я, звичайно, хочу це знати.

— Дивися. Я тебе попередила. Тоді слухай. Пам’ятаєш, я казала тобі, що для того, щоб стати чарівником, потрібно в собі мати Зерно мага. Зазвичай Зерно має той самий колір, як і здібності магів. Наприклад, у мене срібне з блакитним. Це означає, що мені найкраще будуть даватися чари води і ментальні, тобто магія управління людьми. Є червоні зерна. Це колір магії вогню. Коричневий — магії землі і так далі. Іноді колір неоднорідний, як у мене. Значить, чарівник буде мати великі сили у кількох видах. Але більшість, звичайно, мають один колір. Це не означає, що вони не вміють користуватися магією інших форм. Будь-який чародій знає і трохи вміє користуватися заклинаннями інших видів. А є і такі, що народжуються із зернами різнокольоровими, як веселка. Як правило, це означає, що вони з рівним успіхом можуть володіти багатьма видами магії, але, на жаль, на дуже слабкому рівні. Скрізь стежать за появою таких людей. Я тут знаходжуся не тільки для того, щоб лікувати місцевих жителів, але і для того, щоб вчасно виявляти людей, що народилися з Зерном.

Так ось. Розповім я тобі про одного з таких людей, що народився із Зерном мага. На диво, володар зерна мало того що народився недалеко звідси, так ще й дуже довго не виявляв взагалі ніяких магічних здібностей. Він був, як всі, тому знайти його не могли. І тільки коли йому стукнуло двадцять років, він проявив себе. Уяви, нормальна людина, що не має ніяких чародійських здібностей, а навпаки, чоловік технічного складу розуму, вчений і навіть затятий атеїст ні з того ні з сього записався на курси екстрасенсів,