Бар "На перехресті" - Тетяна Гуркало

Фініст, який тільки-но переконався, що меч не тільки розрубує трьох мерців разом, а й надійно їх упокоює, здивовано обернувся, знизав плечима і пішов розважатися далі.

— Інструкції! — кричала Міррет, хоробро не розплющуючи очей, і сандалії слухняно винесли її і Луї до інструкцій, до тих, які впустила Дженні — вони були ближче. Але, оскільки Міррет і попередній варіант прочитати не спромоглася, різниці вона не помітила і взяла, що попалося. — І-і-і-і… — закричала вона, переконавшись, що зомбі нікуди не поділися.

Луї роздратовано кинув чергове руйнівне і спопеляюче, хоча навчені попереднім разом мерці і так намагалися забратися з дороги ненормальних гонщиків.

— Винось нас звідси, — зажадала дівчина, побачивши, що знайомий прохід обзавівся величезною колекцією іклів.

— Куди? — вирішив про всяк випадок уточнити Луї.

— Туди, де спокійніше! Та хоч до найближчого бару!

— Гаразд, гоніть у бар! — наказав хлопець, і ощасливлені його зникненням зомбі навіть помахали вслід хто чим міг.

Фіністу досить швидко набридло розрубувати тупих і повільних противників. Меч він, начебто, випробував, тож вирішив повертатися. Тим більше, в печері якось підозріло смерділо паленим. Дженні, разом із портальним амулетом, він знайшов в одному з далеких коридорів. Вислухав її плутану промову про втрачені з переляку інструкції і пішов на їх пошуки, розчищаючи собі шлях за допомогою того ж меча.

Загалом, це був явно не день армії мерців, яка так і не встигла взяти участь у захопленні світу.

А блокнотик Фініст знайшов, зомбі самі його принесли, аби ця страшна істота забралася і дала їм спокій. Вони були і без того нещасні і ослаблені, втратили улюбленого господаря вже з півтисячі років тому.

І Дженні блокнотик впізнала. На вигляд він нічим не відрізнявся від того, в якому писала Василина. А що записи інші? Так вона їх прочитати не встигла.